Нічна молитва – це дуже відома в християнстві аскетична практика, властива переважно ченцям. Молінням у темний час доби зазвичай приписують особливу духовну користь. Чи це так? Чи є в нічній молитві якась містика, крім, власне, молитви, і чи вона визначена чимось?
Очевидно, що вночі світ стає тихішим і темнішим. Від величезного потоку інформації звільняються два основні чуттєві канали сприйняття людини – зір і слух. Більшість людей спить, зменшується ймовірність дзвінків і випадків, коли людина, яка не спить вночі, виявиться раптом комусь потрібна для якоїсь справи. Можна морально розслабитися, краще зрозуміти себе та уважніше помолитися. Тут ніякої містики немає, хіба якщо тільки не нагадати, що все є Боже диво, включаючи нічний час доби.
Біблія розповідає, що ночами молилися ще старозавітні праведники. Такими були пророк Ісая та цар Давид. Євангеліє каже, що Господь Ісус Христос часто проводив час у пустельних місцях, молячись цілими ночами. Про Чашу Своїх страждань Господь також молився вночі, а коли апостоли заснули, Він промовив їм (а отже, і взагалі християнам) заповідь:
«Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу».
Апостоли також практикували нічну молитву. Коринтянам первоверховний Павло пише, що часто проводив час у чуванні, а Тимофій наводить образ благочестя вдови, який включає нічну молитовність.
На початку новозавітного часу ночами молилися не тільки подвижники, а й узагалі всі християни. Це було пов’язано, в тому числі, і з тим, що під час гонінь доводилося здійснювати літургії у темряві та таємних місцях.
Любили молитися і співати псалми ночами древні ченці і самітники, що віддалялися в безлюдні місця. Щойно з’явилися перші християнські монастирі, у них стали служити всеношні чування, про що згадує Василь Великий. У багатьох сучасних обителях всеношні служать саме так, як годиться, а не як на мирських парафіях.
Церква прямо не наказує мирянам приватну нічну молитву, але й заборон жодних не існує. Здійснювати келейні чування багатьом своїм духовним вихованцям з мирян радив преподобний Серафим Саровський.
Про молитовні чування багато писали святі отці. Наприклад, преподобний Ісаак Сірін називав нічну молитву найкориснішим для ченця подвигом. Аскет писав, що Святий Дух благословляє решту дня подвижника, що б’є, і дає на цей час радість.
Ісаак стверджував, що молитву в тиші і темряві потрібно поєднувати з тілесним постом, тому що саме тому, хто постить, важко спати ночами. Преподобний назвав нічне молитовне чування гарною зброєю у боротьбі проти гріха та диявольських хитрощів.
Ісаак Сирін говорив, що Бог за подвиги чування обов’язково наділить молитовника великими даруваннями.
Переказ свідчить, що на нічній молитві преподобний Пахомій Великий очистив своє серце і заповідями блаженства сподобився споглядати Дух Божий. Іоанн Златоуст писав, що вночі легше каятися, а Бог має звичай прислухатися до звернень уважного молитовника.
Чи може нічна молитва таїти в собі для деяких духовну небезпеку, і чи не шкідлива вона для здоров’я, адже вночі організму належить відпочивати? Коли людина лікує хвору на гріх душу за допомогою пильнування, послаблення від відсутності сну тільки здається. Насправді, Бог під час нічної молитви зміцнює і душу, і тіло.
Як зробити мирянину, який хоче взяти на себе подвиг нічної молитви? Насамперед, потрібно взяти благословення у свого духовного отця, якщо такий є в житті християнина. Якщо такого немає, потрібно все одно знайти якогось досвідченого духівника і порадитися з ним. Пастир запитає насамперед – навіщо це потрібно його підопічному. Нехай перед тим, як займати час священика, кожен мирянин, який бажає почати подвиг нічної молитви, спитає спершу про причини свого бажання сам себе.
Якщо причина у необхідності викорінити якусь пристрасть, цілком можна спробувати. Якщо такий християнин не лукавитиме сам із собою, то цілком може виявитися, що його серце бажає так підігрівати зарозумілість і мрійливість горе-подвижника.
У такому разі не змусить себе чекати диявол, який знає про духовну користь нічної молитви, але все добре (включно з пильнуванням) намагається навернути на шкоду людям. Дух темряви зможе звести душу подвижника з неправильною мотивацією в стан духовної принади: почати показувати йому хибні видіння, порушити у своїй обдуреній жертві гординю та пошкодити психіку.
Можуть біси і почати вселяти лінь, паніку, наводити на подвижника сон. Але є в них і інша хитрість: провокувати молитовника на збільшення подвигу, вимотуючи людину та підігріваючи зарозумілість. У Церковному Переказі зафіксовано випадки потрапляння нічних горе-молитовників до психіатричних клінік.
Якщо благословення на молитву в темний час доби отримано, мирянину абсолютно точно не варто молитися всю ніч без перерви, бо вдень ще чекатимуть справи, за якими його може застати організм, який бажає поспати.
Найкращі варіанти чування для мирянина – це помолитися за північ звичайним правилом з молитвослова; або рано-вранці до світанку – теж за правилом, але ранковим. Можна помолитися і за північ, і рано-вранці, але, при цьому, непогано буде приділити час для сну ще й вдень.