Сучасні люди звикли ділити заздрість на «чорну» і «білу», думаючи, що між цими поняттями є суттєва різниця. Насправді, це питання є дійсно цікавим і актуальним, особливо для сучасного практикуючого християнина. Щоб зрозуміти, чи є різниця між «чорної» і «білої» заздрістю, як ставитися до цих понять і сприймати їх, варто розглянути дану тему більш детально.
Що таке заздрість?
Якщо говорити про таке поняття, як заздрість, то відразу варто зазначити, що вона є одним з гріхів, сприяє руйнуванню тихого і безмовного життя. Цей гріх може бути вкрай руйнівним для людини, маючи вельми серйозні наслідки.
Якщо людина вже почала заздрити, то незабаром почне здійснювати і інші гріхи без коливань, продовжуючи цю ланцюжок до нескінченності. Заздрість – це немов бур’ян на городі, який потрібно зривати відразу ж після його появи, адже в іншому випадку, він пускає дуже глибоке коріння, вбиваючи все добре і корисне.
«Чорна» і «біла» заздрість – чи є насправді різниця?
На думку більшості священиків православної церкви, таких роздільних понять, як «біла» і «чорна» заздрість немає взагалі. Заздрість – це завжди дуже погано, а якщо людина думає, що він може радіти за людину і одночасно заздрити їй «по-доброму», то це свого роду самообман, адже дані речі є взагалі непоєднуваними.
Навіть якщо людина називає заздрість «білою», всередині неї все одно мучить питання, чому в іншої людини все краще, ніж у неї, тому такий стан явно не можна назвати корисним для людської душі. Якщо конкретніше говорити про те, чим погана заздрість, незалежно від того, вважають її «чорною» або «білою», то тут обов’язково варто відзначити такі чинники:
- заздрісна людина проживає не своє життя;
- заздрячи іншому, людина ніколи не знає і не розуміє точно, що за цим ховається, може, особливого приводу для заздрості немає і людина заплатила за успіх занадто велику ціну, про що дуже сильно шкодує;
- ще жодна людина точно не знає, чого конкретно вона заздрить;
заздрість є проявом невіри в промисел Божий, в Його любов; - заздрячи іншій людині, ми завжди починаємо її засуджувати, що є ще одним гріхом;
- заздрячи, людина намагається приміряти на себе чуже життя, а це не є можливим і призводить до руйнування її ж життя;
- людина, що заздрить іншим, втрачає себе.
Потрібно чітко розуміти той факт, що заздрість – це властивість чисто сатанинська, тому приносити добро і щастя вона явно не може. Неважливо, якими кольорами характеризується гріховна звичка, темними або світлими, це не змінює її суті. Тому не варто маскувати гріх за допомогою красивих епітетів, думаючи, що це пом’якшує відповідальність за його вчинення.
Прикривати зло різними добрими масками – це саме те дії бісів, яке призводить людей в серйозна помилка і змушує відійти від Бога. Потрібно пам’ятати про те, що сатана зрадив Бога саме через заздрість, яка багаторазово посилила гордість і стала причиною падіння ангела в темряву.
У заздрості немає нічого доброго, якою би її не називали, вона є гріхом, якого варто остерігатися. Якщо ж людина зауважила, що всередині вона комусь позаздрила, то варто якнайшвидше покаятися, піти на сповідь, далі намагаючись радіти щастю інших, а не заздрити тому, що вони досягли більшого, краще виглядають або більше вміють. Де є заздрість, там немає і не може бути нічого доброго, незалежно від того, «білою» або «чорною» її називають.