Якщо можеш, то там, де ти зараз є, підноси її. Якщо ти не робиш чогось, що вимагає цілковитої зосередженості, то підноси її про себе. Спробуй. Ось вона, ця маленька молитва!
Господи Ісусе Христе, помилуй мене! Порахуйте! Тут лише п’ять слів. Ісусова молитва містить п’ять слова, але ці п’ять слів проведуть тебе п’ятьма континентами землі, п’ять слів розведуть небеса на всю довжину і ширину світу; п’ять слів поставить тебе перед престолом Божим; п’ять слів вкладуть у тебе Христа і зроблять тебе близьким до Нього.
Господи Ісусе Христе, помилуй мене! Я повторюю її багато разів, бо хтось, може, не почув її як слід, а хтось не знає, як молитися цією молитвою чи знає її більш розлогий варіант: Господи Ісусе Христе, Сину і Слові Божому, помилуй мене грішного! Інші вимовляють її коротко, хтось каже тільки: Господи, помилуй! – треті тільки: Ісусе, помилуй мене! – а четверті вимовляють лише: Ісусе мій! А ти скажи, що хочеш, і як хочеш скажи це, достатньо лише вимовляти це ім’я, і щоб воно висіклося в серці твоєму – ім’я Господа нашого Ісуса Христа.
Зараз, коли ти слухаєш, тобі неважко вимовляти про себе цю молитву, так щоб вона лилася потоком, а коли передача закінчиться і ти продовжиш робити свої повсякденні справи, то ти теж вимовляєш її постійно.
Вона дуже сильна. Святий Косма Етолійський радив творити її. Куди б він не йшов і де б не зупинявся, то оскільки навчився їй на Святій Горі Афонській, у монастирі Філофей, де жив, то він говорив людям:
– І ви промовляйте молитву. Візьміть чотки, вони служать нам не для цього, щоб ми бавили з ними час у кафе, а кожен вузол означає слово. І яке ж слово вимовляється у цій молитві? Ім’я Господа нашого Ісуса Христа. Коли кличеш ім’я Господа, то ти кличеш Самого Христа до себе.
Сила цієї молитви величезна. Ми не абсолютизуємо жодну молитву, однак абсолютизуємо молитву як таку, а найбільше – Особу, до якої підноситься молитва, нашого Христа, який є абсолютним благом, який є все.
Христос є все, а молитва – це надійна, пряма, сильна, красива дорога, завдяки якій ти здорово приліплюєшся до Христа і з’єднуєшся з Ним. Молитва з’єднує людину з Христом, і тому ми говоримо, що вона має дуже велику силу. Будь-яка молитва. Ти скажи, що хочеш, як хочеш, але тільки кажи Христові. Хочеш вимовляти «Отче наш»? «Царю Небесний»? Псалми Давида? Канон молебний до Пресвятої Богородиці? Акафіст Богородиці? Все це добре, але тільки Ісусова молитва, ці слова: Господи Ісусе Христе, помилуй мене.
Це дуже сильна молитва! У «Настільній книзі духовних порад», у тій книзі, де йдеться про зберігання п’яти почуттів, тобто про те, як людині захиститися і духовно спати п’ятьма своїми почуттями, святий Никодим Святогорець каже: «Радьте людям у світі, віруючим, щоб вони вимовляли Ісусову молитву. Вона не лише для ченців, а всім»1.
Нам усім було б добре творити цю молитву, добре було б знати, що людина, яка сидить навпроти і слухає тебе, має спільну точку дотику з тобою – має ім’я Самого Господа і ту спільну любов, яка нас об’єднує. Це ми для Нього говоримо, і сьогодні ми Йому говоримо, Ісусе Христу, і повторюємо: Господи Ісусе Христе, помилуй мене!
Ісусове ім’я повно цілющих соків, благословення, сили. Ця молитва дуже сильна. Ах, якби ми молилися нею, якби ми жили нею і насолоджувалися відчуттям присутності Христа, творячи її!
Знаєш, що означає постійно вимовляти чиєсь ім’я? Говорити постійно: Господи Ісусе Христе, помилуй мене, закликати когось, щоб він прийшов до тебе? Коли ти, наприклад, скажеш: «Ісусе мій!», «Пресвята Богородице, допоможи мені!», «Святий Ангеле!», «Святий Нектаріє!» – то хіба вони не прийдуть? Прийдуть.
Коли ти кличеш когось на ім’я, то ім’я висловлює присутність і живе відчуття того, кого ти кличеш. Скажу тобі це і зі зворотного боку, з темного боку: маги, щоб зробити своє чаклунство, закликають імена злих духів. Вони також закликають імена і духи приходять. Так і Господь, коли покличеш Бога, коли покличеш ім’я Христа, Він приходить туди, де ти є. Коли в тебе якась проблема і ти кажеш: «Ісусе мій! Господи Іісусе!” – і кличеш Його, то Христос приходить.
Цього чимало, цього зовсім чимало – щоб ми сьогодні поговорили про цю таємницю, яка наближає такого далекого Бога так близько до нас. Якщо Христос прийде туди, де ти зараз є, у твою кімнату, і вона наповниться Його присутністю, то ти зрозумієш, що поряд з тобою зараз не лише ліжко, стіл, кухня, каструлі, телевізор і все, що там маєш, а поряд з тобою є і Хтось інший. Хто ж це? Той, Кого ти покликав.
Є така заповідь у Старому Завіті, де Бог каже: «Будь обережним! Не вимовляй Господнє Ім’я даремно!» – тобто не шануючи, не благоговіючи, не люблячи, не «люблячи» Бога. Як кажуть, «почисти спочатку рота, перш ніж вимовити ім’я Боже».
Страшно вимовляти Його ім’я. Чому? Тому що Його ім’я є Його присутністю: ти кличеш Христа, і Він приходить. Це надзвичайно велике. Він приходить. Подумай тільки: щоб у вас увійшов Христос, коли ти Його покличеш.
Він Сам каже це:
– Перш ніж ти покличеш Мене, Я тобі говоритиму. Ти покличеш Мене, і Я одразу скажу тобі: Ось Я прийшов! Чого ти хочеш? Скажи мені, чого ти хочеш, щоб Я зробив для тебе.
І ти кажеш Йому:
– Господи Ісусе Христе, помилуй мене! Ось що. Я хочу, щоб Ти мене помилував.
Коли ти молишся Ісусовою молитвою, ти допомагаєш світові: наповнюєш мир Божою благодаттю.
Говори про себе: «Ісусе мій, Христе мій, Боже мій, Господи мій», – але тільки не формально, не технічно, не методично, не холодно, не монотонно, не наче виконуючи якийсь метод і тактику, а віддай своє серце, тому що молитва вимагає серця, молитва вимагає любові, вона вимагає сильного бажання, вимагає людей, закоханих у Христа, істину, святих, Церкву, небесний світ.
Чи важко молитися? Та що в цьому тяжкого – сказати: Господи Ісусе Христе, помилуй мене?!
Ця коротка молитва дуже сильна, незалежно від того, чи це ти зрозумів. Тобто зроби що-небудь і ти, ти, у якого немає часу віднімати Шестопсалміє, віднімати молебний Канон, ти можеш постійно вимовляти молитву Ісусову. Чи це важко? Та що в цьому тяжкого – сказати: Господи Ісусе Христе, помилуй мене?
А решта – про розчулення, про відчуття Бога, чи відчуєш ти, коли прийде Божа благодать, чи ні – це не твоє, а від Бога. Це дасть Бог, коли захоче Він, як захоче, скільки захоче, а ти можеш…
Чи є серце, чи є в тобі душа? Ось ця душа й має говорити. Ця душа повинна відтанути, бо вона замерзла, як льодовики, які зараз, однак, теж тануть. І вони тануть, то як же душі не розтанути? Ось від цього імені вона потроху і розтане.
Це ім’я так гаряче, так полум’яне, таке чудове, що розтоплює будь-який лід. Ісусе мій, Христе мій, Творчий мій, Боже мій! – найбільша молитва, наймогутніша молитва!