Святість не може втекти. Вона або як свічка, поставлена на свічник, або як місто, що стоїть на вершині гори. У першому випадку вона освітлює все навколо себе, а в другому – видна здалеку, з якого б боку до неї не наближалися.
Святість вона поза часом. Відстань і епохи їй ні по чому. Мовне середовище, культура, роки не заважають людям через століття безпомилково розпізнавати святість і поклонятися їй.
Таким є Спиридон Триміфунтський. Молитва до нього допомагає всім, хто до нього хоча б раз звернувся. Особливо тим, хто потребує пошуку роботи.
Спиридона Триміфунтського ставлять на рівні за святістю, його святими дарами та справами зі святителем Миколаєм. Адже невипадково їх навіть на іконі зображають разом. Обидва лагідні, милостиві, прості, добрі, співчутливі. Любов, біль і біди вони сприймали як свої. Обидва богоугодні чоловіки виросли в благочестивих сім’ях. Єдина різниця в їхніх станах: святий Миколай народився в достатку, а Спиридон у сім’ї простих, незаможних батьків. Але обидва вони виросли в любові та з вірою до Господа. Обидва працювали, не шкодуючи себе, але шкодуючи людей. Обидва своєю лагідністю і невигадливістю характеризувались, обидва зцілювали, воскрешали, втішали.
Святитель Миколай був читцем, святий Спиридон пас овець. Але вони так догодили Господеві, що Він наділив їх схожими дарами: даром зцілювати людей, виганяти бісів, навчати і навіть воскресати мертвих.
Обидва святих ніколи не залишали жодного прохання невиконаного, навіть найменше прохання не було не почуте. Вони багато віддавали, багато молилися, мало просили собі.
Вони позбавляли голоду, викривали брехню, просвічували…
Святий Спиридон, як і Миколай Чудотворець, був смиренним, як Давид, милостивим, як Авраам, простим, як Яків.
Незважаючи на те, що їх потім підвищили в званнях, вони не запишалися. Святий Миколай, будучи архієпископом, продовжував залишатися чесним, простодушним, лагідним, а святий Спиридон, ставши єпископом, продовжував пасти кіз і став добрим пастирем для своєї пастви. Вони вели чисте богоугодне життя, ніколи не ремствували, все роздавали.
Ось молитва, яка допомагає просити бажане, щоб допоміг святитель Триміфунтський
Молитва Спиридону Триміфунтському:
О всеблаженний святителю Спиридоне, великий угоднику Христовий і найславніший чудотворче! Ти перебуваєш на небесах перед престолом Божим з ликами ангелів, поглянь милостивим оком на людей, що тут стоять і просять твоєї могутньої допомоги. Ублагай милосердя Чоловіколюбця Бога, хай не осудить нас за беззаконня наші, але вчинить із нами згідно зі Своєю милістю!
Вимоли нам у Христа Бога нашого мирне і спокійне життя, здоров’я душевне й тілесне, землі родючість і в усьому всякий достаток і благоденство, і хай не на зло обернемо блага, даровані нам від щедрого Бога. Але на славу Його та на прославлення твого заступництва! Визволи всіх, хто вдається до Бога з непохитною вірою, від усяких бід душевних і тілесних, від усякої муки й диявольських підступів!
Будь утішителем засмучених, лікарем недужих, помічником у напастях, покровом нагих, заступником удів, захисником сиріт, годувальником дітей, зміцненням старих, провідником подорожніх, керманичем мореплавців. Виблагай для всіх міцної твоєї допомоги в усьому користному, що потребують на спасіння! Щоб твоїми молитвами досягли вічного спокою і разом з тобою прославляли Бога у Тройці Святій славимого, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Прохання, зазвичай, якщо й виконуються, то не з неба, а через людей. Тому не треба цуратися людей, треба їх любити, вітати, приймати і ставитися до них як до Господа. Адже кожен із них не лише подоба Бога, а й сам Бог у кожному з них. Тому, даючи людині, ми даємо Богові. Вітаючи зустрічного, ми вітаємо Господа. Наше саме те, що ми віддали, а не те, що взяли. Та й те, що віддаємо, теж від Бога. Вміти віддавати – теж дар.
Як раніше святий за життя позбавляв бід, допомагав хворим, приводив до віри, покаяння, так і після смерті він чує, приймає і не перестає допомагати.
І не варто до молитви ставитися, як до заклинання. Адже її виконання не залежатиме від того, скільки разів ви прочитаєте молитву. Все налагодиться само собою, якщо Бог цього забажає. Слід розуміти, що молитва Спиридону Триміфунтському – це не магія. Святі, як і Бог, бачать серця людей. Хто намагається собі на користь, хто просить за інших, хто у поті чола працював і хоче, щоб все благополучно завершилося, хто просто у бездіяльності чекає “подарунків”. Обробляти свою душу – ось хороша умова, щоб отримати бажане. Тобто той, хто працює, стежить за чистотою своєї душі, її духовним зростанням, прагне жити християнським життям.
Святий Миколай та святий Спиридон – приклади для кожного з нас. І хоч другий був одружений, але це не завадило йому служити Богу добрими справами як у шлюбі, так і після того, як його дружина відійшла до Господа, ставши ще більш ретельним і старанним у служінні Богу.
Взагалі, обидва вони витрачали весь свій достаток на прийняття мандрівників і годування жебраків. Цими та іншими “подвигами” вони обидва удостоїлися від Бога дару чудотворення. Наприклад, по молитвах усіма улюбленого Миколая Чудотворця з людиною відбувалися разючі зміни. Той, хто палко молився йому, волав про допомогу, отримував її часом негайно.
І цьому кожному під силу. Їсти в половину того, що ми їмо. Нехай малим, але ділитися: булочкою, навіть найпростішою, усмішкою відкритою, словом добрим, невеликою підтримкою, допомогою, хай і малою. Для нас це не так багато, а для когось цілий статок. Людям так мало потрібно, іноді просто участь у їхньому житті, просто дружнє плескання по плечу, просто співчуття – і це вже багато означає. Варто лише захотіти, варто лише виділити час для когось, а отже, для Бога. Так, чимось пожертвувати своїм: часом, силами, сном, грошима. Тому, щоб не бути в скорботі, не страждати, як би багатьом не хотілося, треба жертвувати чимось. Господь спасає по-різному. Зараз людей особливо рятує від скорботи та біди. І, на жаль, це ще буде. Все тому, що каятись ми не вміємо, допомагати, як святі, не хочемо, тому лише бідою людини й спасе Бог. Щоб цього не трапилося, якщо ми здорові, радісні, молоді, то ми створені для того, щоб допомагати неміцним, хворим, засмученим. І ще важливо не тільки просити, а й не забувати дякувати.