Здавалося б, подія визначила все подальше життя: благочестиві батьки привели дитину до храму і присвятили її Богові. Але чи завжди від батьківського виховання залежить, ким стануть діти?
Є прислів’я:
“Яблуко від яблуні недалеко падає”.
Але чи це так?
Багато батьків переживають, що щось недодали дітям, думаючи:
«Якби я зробив усе правильно, діти були б благочестивими і віруючими».
Однак Святе Письмо говорить нам зовсім про інше. У Адама та Єви було два сини — Каїн та Авель. Обидва виховувалися однаково, обидва жертвували Богові.
Але в результаті старший із заздрощів убив молодшого. Один став убивцею, інший – праведником.
У праведного Ноя, єдиного праведника землі, один із синів — Хам, від якого походить саме поняття «хамство». Праведний Авраам, названий другом Божим, мав двох синів: Ісаак праведний, а старший Ізмаїл, котрий у каноні Андрія Критського називається «зневагою».
У праведного Ісака були близнюки – Яків та Ісав. Один батько, одна мати — праведна Ревека, але один із них продав первородство за сочевичну юшку. Самий праведний Яків мав 12 синів, але праведним став тільки один — Йосип. Решта із заздрощів продали брата в рабство до Єгипту.
Хіба він їх по-іншому виховував? Ні, він виявляв перед ними всю повноту свого життя перед Богом.
Була людина Йов, про яку Сам Бог свідчив:
«Бо немає такого, як він, на землі: людина непорочна, справедлива, богобоязлива і віддалена від зла».
Бог бачив, що такої людини більше немає, тільки вона одна непорочна.
Він мав десять дітей — семеро синів і трьох доньок. Вони постійно бенкетували один у одного, а Йов приносив за них жертви, боячись, що вони згрішили. І всіх десятьох дітей Господь погубив одного дня. Йов був найкращий із усіх, і все одно втратив дітей.
Від чого залежить праведність?
Важливо, щоб людина зустріла в житті зразок святості, але це не гарантує, що вона сама неодмінно і точно стане святою. У Адама та Єви прикладом був Сам Господь Бог – їх Творець і Вихователь, який помістив їх до раю, проте вони відпали.
Тому не можна сказати, що заслуга тільки Йоакима та Анни в тому, якою виросла Пресвята Богородиця. Це зменшило б її власний подвиг. Від її серця, від її прихильності до Бога залежало і її спасіння, і наше з вами.
Що ж вимагалося від неї?
Саме те, про що читається на всіх святах, присвячених Божій матері. Здавалося б, там про неї мало написано, але там вирізняється одна властивість, завдяки якій тільки людина і може стати угодною Богові.
Коли Господь із учнями прийшов до села і зупинився у двох жінок, Марти та Марії, Марфа намагалася приготувати багато їжі для Господа та учнів Його. Марія ж сіла біля ніг Христа і слухала Слово Боже. Марфа обурилась і сказала:
«Господи! Чи тобі немає потреби, що сестра моя одну мене залишила служити? скажи їй, щоб мені допомогла».
Господь відповів їй:
«Марфа! Марфа! Ти піклуєшся і метушишся багато про що, а одне тільки потрібно; Марія ж обрала благу частину, яка не відбереться від неї».
Ця блага частина — слухати Господа, а не чинити за своїм розумінням.
Те, що здається нам правильним, найчастіше виявляється невірним. Як люди кажуть, треба робити, як мені здається – це майже завжди неправильно. Потрібно дивитися, як говорить Господь, і, відкинувши свою думку, Його слухати.
Коли одна жінка, як мовиться в Євангелії, підняла голос, вигукуючи:
«Блаженно черево, що носило Тебе, і соски, що Тебе годували!»
Що відповів їй Христос?
«Блаженні ті, хто слухає Слово Боже і хто дотримується його».
Такою була Пресвята Богородиця, яка з усією увагою слухала Слово Боже і намагалася чинити не з власної волі, а як Господь велить. Це найголовніше.
Ніяк по-іншому врятуватися неможливо.
Якщо людина діє за своїм розумінням, думаючи «це правильно, це добре», такими добрими намірами вимощена дорога в пекло.
Перевіряйте свої наміри за Писанням — чи це добро?
Чи читаєте ви Писання щодня, чи заглиблюєтеся в нього? Деякі читають, думаючи: «Буду просто читати, і добре».
Ні, це гріх просто читати.
Потрібно вникати, намагатися розібратися, наскільки це можливо. Просіть у Бога допомоги, і Він дасть. Не читайте, як вчорашню газету. Моліться перед початком та після закінчення:
«Господи, навчи, настав мене, щоб я зрозумів».
Господь спеціально вибрав простих людей в апостоли, не книжників і не вчених, щоб Йому не казали:
«Звичайно, вони були академіками, тож розуміли, а ми не зможемо».
Він вибрав найпростіших людей, щоб ми сказали:
«Так, і я теж намагатимуся розуміти, щоб чинити, як Ти велиш».
Не шукайте у Писанні просто щось цікаве чи те, що стосується інших людей. Шукайте те, що стосується вас особисто, що ви виконуватимете. Якщо людина читає Писання з цією метою, не з цікавості, а щоб дізнатися про волю Божу, Господь обов’язково подасть і розум, і розуміння, і допомогу до виконання. Як говорив блаженний Августин:
«Господи, дай те, що наказуєш, і наказуй, що хочеш».
І це стосується кожного з нас. Якщо Господь дасть зробити, що накаже, то всі ми зможемо і зрозуміти, і зробити, і врятуватися, тому що Господь нам у цьому допоможе.
Ми, звичайно, намагатимемося давати нашим дітям все можливе. Нехай не так високо, як Йоаким і Ганна — ми їм не рівні, ми грішники, але старатимемося.
Однак порятунок кожної людини залежить лише від двох складових: від самої людини та від Господа, про якого сказано:
«Бог хоче, щоб усі люди врятувалися і досягли пізнання істини».
Якщо Бог хоче, щоб усі врятувалися, від кого залежить спасіння? Лише від нас самих. Чи захоче людина робити так, як Бог велить?
Бог не забирає свободи ні у дитини, ні у старої, залишаючи за кожним право вибору, щоб людина вільно полюбила Господа і прийшла до Нього в Царство Небесне.