Хоча святий Спиридон помер ще в 348 році, але об’єм його мощей не зменшився, не висох. Вони залишаються такими ж нетлінними, не сухими, не змінюються у вазі та зберігають звичайну для живої людини температуру. Тіло наповнене рідиною і плоттю, воно гнучке і тепле. Ті, хто бував на Керкірі, говорять, що це дуже потужне духовне переживання. Більше того, у Спиридона продовжують рости нігті і волосся.
І найдивовижніше те, що його одяг і взуття зношуються. Через це святителя переодягають щороку. І це не просто традиція, його вбрання та взуття справді зношуються. Старий одяг роздають паломникам.
І стоптані черевики тому доказ. Черевики Спиридона змінюють, а вони знову стираються. Вони стають зношеними так, ніби людина в них багато ходила. Більше того, у самій раці з мощами можна побачити піщинки, крупинки піску, мушлі, висохлі водорості. Так він допомагає хворим, бездомним, стражденним, як завжди робив під час свого земного життя.
Таємницею для мешканців залишається і те, що раку іноді неможливо відкрити. Вона замикається на обидва замки, і в деякі дні вони просто закриті. Ніби святий дійсно пішов допомагати комусь.
Але й зараз святий, очевидно, рятує. Одна матір, якій не можна було народжувати другу дитину, всупереч усім загрозливим діагнозам лікарів, приклавшись до святих мощей, через деякий час завагітніла. Не раз святий рятував жителів Корфу від біди. Коли столиця піддавалася жорстокому бомбардуванню, жителі ховалися у храмі святого Спиридона. І навіть бомба, якій судилося впасти на дах храму, не вибухнула, і ті, що знаходилися в святих стінах, не постраждали.
Люди, які живуть зараз, ставляться до Спиридона як до рідної людини, мудрого дідуся, до якого можна звернутися з найгарячішими проханнями і отримати відповідь та допомогу.
Це унікальний святий, який дарує людям благодать і душевний спокій.
Його життя схоже на життя праведного Йова та інших давніх пророків. Таке ж благочестиве життя землероба та батька сімейства, яке він вів до смерті дружини. Така ж ревність по Богу, яку він проявив у повній мірі у єпископському сані, захищаючи Православ’я від аріан на I Вселенському Соборі. Таке ж милосердя і співчуття до бідних і справедливе покарання багатих. Ну і так, «звичайні» для святого справи: викликав дощ, зцілював безнадійних, звільняв засуджених, воскрешав мертвих.
На острові Керкіра місцеві жителі не починають жодної справи, роботи чи навчання, не вклоняючись мощам святого.