Св. Єфрем Сирін говорив про молитву так: “Будьте в молитві; Господь любить постійного молитовника і виявляє йому щедроти Свої”. Але буває, що в стані нервової напруги, тривоги, страху людині важко молитися, стояти перед Богом… Що робити в такому разі?
Молитва — це не просто певний набір слів, а форма спілкування з Богом, розмова з Ним. Якщо ми звернемо увагу, то помітимо, що люди спілкуються по-різному, навіть один з одним. З однією й тією ж людиною в різний час і в різних обставинах бесіда може бути як докладною, так і короткою, наповненою всього 1-2 фразами.
Коли йдеться про молитву, тобто про спілкування з Богом, то в свідомості християнина Господь має бути таким же живим, як і будь-яка інша людина поруч. Важливо розуміти, що Бог не чекає від нас просто формального вичитування слів з молитвослова. Коли йдеться про молитву, про розмову з живим Господом, виникає усвідомлення, що форма молитви може дуже відрізнятися.
Молитви в молитвослові — це не огорожа, не якась хвіртка, що показує, що за кордони не можна виходити. Це той досвід, який накопичений людьми в процесі молитов до Бога протягом усього життя.
Молитва — це діалог із Творцем, а діалог передбачає не лише вміння говорити, а й уміння чути співрозмовника. Ще один спосіб, яким Господь говорить з людиною, — це голос совісті, і буває дуже корисно побути в тиші, щоб опинитися наодинці з цим внутрішнім голосом Творця.
Сьогодні справді непрості часи… Люди розгублені, налякані, перебувають у тривозі. Зараз людям особливо важко. Багатьом страшно, всі вони постійно намагаються дізнатися новини, сподіваючись, що вони будуть хорошими. А таких новин немає. Людині стає все страшніше і страшніше. І вона звикає до страху.
І в такій ситуації буває так, що важливіше просто читання молитов із молитвослова, ніж досвід розмови людини з самою собою, наодинці зі своєю совістю. Посидіти в тиші, почути себе, прислухатися до того, що турбує, що забирає світло з серця…
Увага до себе, до своєї душі, спроба почути Бога і знайти в Ньому опору — це дуже важливо сьогодні.
Допоможи, Господь!
Молитви в тривозі за майбутнє
Молитва перед іконою Божої Матері «Покров Пресвятої Богородиці»
О, Пресвята Діво, Мати Господа вишніх сил, Небес і землі Царице, міста і країни нашої Всемогутня Заступнице! Прийми хвалебно благодарний спів цей від нас, негідних рабів Твоїх, і вознеси молитви наші до Престолу Бога Сина Твого, нехай милосердний буде до неправд наших і пробуватиме благодать Свою вірою і любов’ю, що поклоняються чудотворному образу Твоєму. Ради Тебе прибігаємо, як до безперечної і швидкої Заступниці нашої: почуй нас, що молимося Тобі, осени нас вседержавним покровом Твоїм, і випроси у Бога Сина Твого градоправителям мудрість і силу, суддям правду і справедливість, наставникам розум і смиренномудрість, чоловікам любов і угоду, чадам послух, скривдженим терпіння, благодушним, що радіють — утримання, усім же нам дух розуму і благочестя, дух милосердя, дух чистоти і правди. Їй, Пані Пресвята, змилосердися на немічних людей Твоїх; розсіяних збери, помиляючихся на дорогу праву настав, старіючих підтримай, юним цнотливості, немовлятам виховання, і поглянь на всіх нас поглядом милостивого Твого заступу, подвигни нас із глибини гріхів до зорі спасіння, милостива нам будь тут і там, у країні земного пришестя і на страшному суді Сина Твого. А перебуваючи в вірі й покаянні від житія цього, батьки й братію нашу в вічному житті з ангелами і з усіма святими в життях твоїх створи. Ти бо, Господи, Слава Небесних і Уповання земних. До Тебе ми молимося, і Тобі, як Всемогутній Помічниці, самі собі і один одного, і весь наш рід зраджаємо, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.
Псалом 126:
Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває!
Даремно вам рано вставати, допізна сидіти, їсти хліб загорьований, Він і в спанні подасть другові Своєму!
Діти — спадщина Господнє, плід утроби — нагорода!
Як стріли в руках того велетня, так і сини молоді:
блаженний той муж, що сагайдака свого ними наповнив, не будуть такі посоромлені, коли в брамі вони говоритимуть із ворогами! (Псалом 126:1-5)