У мене вдома прямо над дверима, на виступе косяка, вже не один рік знаходиться невеликий образ Богородиці «Непорушна Стіна».
Вся моя сім’я дуже любить його. Перед виходом з дому кожен домочадець неодмінно зробить перед ним хресне знамення або прочитає «Богородице, Діво, радуйся».
І знаєте, друзі, ми всі відчуваємо турботу та опіку Матінки Богородиці у нашому будинку.
Один мій приятель, тепер уже колишній, хоч скільки намагався – не міг переступити порога квартири. Вічно з ним щось траплялося. То не в ту хату зайде, то ногу підверне, то мобільний свій втратить… Завжди якась причина розвертала його назад від мого дому.
Викликали якось «швидку» – так медбрат зупинився, як укопаний – не зміг пройти до кімнати! Стоїть і очима плескає. А жінка-фельдшер зайшла без проблем. Послухала дочку, подивилась, сама зробила укол. Дівчинці нашій одразу стало краще. Ми із дружиною заспокоїлися.
Я не думаю – впевнений, що це Матінка Богородиця непорушною стіною постає перед кожною недоброю людиною. Саме на цьому образі Богородиця постає як захисниця та рятівниця людей від бід та напастей. Ось і моя сім’я спирається на Її «непорушну стіну», щоб погані люди ніколи не потрапили до нашої оселі.
Нагадаю, що назву «Непорушна Стіна» образ отримав із Акафіста Пресвятої Богородиці. У 12 ікосі говориться, що Богоматір – це «царства непорушна стіна». Те саме звучить і молебному каноні до Пресвятої Богородиці: «стіна непорушна, притулок і покрив і веселість».
“Стіна Непорушна, позбав від всяких бід і напастей і від вічної муки”.
І ще хочу звернути увагу, що на іконі Пресвята Богородиця не випадково зображена на повний зріст з піднятими руками. Це означає, що вона звертається з молитвою до Бога.
І моя сім’я теж не забуває читати молитву перед улюбленим образом.
Молитва перед іконою Божої Матері «Непорушна Стіна»
О, Благодатна Владичице наша Богородице, Приснодіво, прийми від нас це вдячний хвалебний спів і вознеси до Творця нашого теплі молитви Твої за нас недостойних, нехай простить Він, Милосердний, нам усі гріхи наші, помисли лукаві. О, Пане Пресвята, змилосердися і знищи дар за будь-яку потребу: хвороби зціли, скорботних втіш, помиляющимся розуму, охороні немовлятам, виховай і навчи юних, підбадьори і настав чоловіків і жінок, підтримай і зігрій старих, вічна Стіна Непорушна, визволи від всяких бід і напастей і від вічної муки, та завжди, оспівуючи Твою Материнську любов, хвалимо всім серцем Сина Твого, з Отцем Його і Святим Духом, на віки віків. Амінь.
І ще хочу поділитися дивовижною історією, розказаною на просторах инета Миколою Трушенка. Пропоную її вам у скороченні:
«Я нещодавно розбирав сміття на балконі, різний мотлох, що залишився з радянських часів, і знайшов хрест настінний. Старий уже, мабуть, ще бабусин.
Реставрував його трохи і повісив у коридорі, прямо навпроти вхідних дверей. Повісив та забув.
Минуло півтори тижні. Приходять до мене сусіди, Василь із дружиною, ніби побалакати та чайку попити. Вася як зайшов – одразу на кухню. Дружина зупинилася біля порога і тримається за горло.
– Щось погано мені, – каже, – задихаюся щось.
Василь підбіг до неї, ледве встиг підхопити, та вже на підлогу сповзати стала.
– Васю, – каже – туман перед очима. Кружиться все.
Вася підхопив її і додому повів, усміхнувшись винною усмішкою.
Через два дні стою я на балконі, покурюю та вниз плюю. Дивлюся – виходять із магазину, а магазин у моєму домі, троє знайомих з пивом.
Працюємо ми в одній бригаді. Один нормальний мужик, а ось двоє з цієї компанії шкідливі! Бачу – помітили мене, рукою помахали.
– Пиво будеш? – крикнув один із них.
– Буду, – кричу. – Піднімайтесь.
Відчинив двері, заходять. Я пивко забрав і поніс на кухню.
Повертаюся, один за серце тримається, другий сидить на підлозі, а третій по щоках шльопає того, що на підлозі.
– Не зрозумів, – кажу, – Вони що, чи перепили?
– Та нормально все було колись піднімалися. Не знаю, що з ними.
Той, що за серце тримався, заспішив.
– Я на повітря піду, – каже.
Дивлюсь – той, що на підлозі, теж заворушився. Очі розплющив.
– Я піду, мабуть. Вань проведи, – каже тому, з яким все нормально було.
Забувши про пиво всі троє пошкандибали на двір.
Ось такий православний хрест на дверях здатний вигнати небажаного гостя з дому.
Наступного вечора прийшла до нас у гості дружина брата батька порадитися з приводу дачних рослин. Дуже заздрісна людина. У вічі посміхається, а за спиною проклинає. Погана тітка, але рідня, нічого не вдієш.
– Здрастуйте, – заходить, усміхаючись.
І тут усмішка сповзає з її обличчя. Вона хапається за груди і починає хрипіти.
Очі витріщили, дивиться на хрест, і трохи чутно щось шепоче. Дружина підбігла до неї:
– Галю, Галю, що з тобою?
– Зніми…
– Чого зніми? Не зрозумію…
– Зніми хрест, – годуть чутно каже тітка.
Тим часом тітка впала на підлогу. Що робити?
Ми з дружиною її за ноги, за руки такими на диван.
– Дзвони в швидку, – кричу я дружині.
Поки дружина викликала швидку тітка оклемалась.
– Не треба швидку, – каже, – хрест зніміть і все! Заберіть з очей геть! А ви, дивлюся, навіть пальцем не поворухнули. Як були тупою родиною, так і лишилися.
– Дзвони в швидку, роби відбій, – буркнув я дружині.
Як тільки зняв хрест зі стіни – тітка відразу пішла, не прощаючись. І тут я зрозумів. Хрест цей оберігає нашу хату, не пускаючи поганих людей. Я підніс хрест до губ, поцілував і повісив на стіну. Охороняти наше вогнище».