Запитання: «Як вибудовувати стосунки з людиною, яка має пристрасть до алкоголю, тютюну чи наркотиків? Що, власне кажучи, може дати позитивний результат?»
Відповідь священика:
Я пропоную в першу чергу молитися за людину, що страждає. Для цього у нас є багатий церковний досвід, є ікона Божої Матері Невпивана чаша, є преподобна Марія Єгипетська, яка теж страждала на різні пристрасті і зуміла цього позбутися, є мученик Вонифатій.
У нас є достатній досвід святих, які готові нам допомогти. Як взяти на себе молитовну працю – це вже духовна справа, на яку потрібно отримати благословення священика. Але я вважаю, що дуже важливим є аспект розуміння суті подій, що відбуваються, і саме правильне розуміння дає напрямок вірного діяння.
Як ми вже сказали вище, розглядаємо цю проблему не через категорію залежності, а через категорію втрати волі. І для того, щоб свободу людині набути, потрібно навчитися робити правильний моральний та духовний вибір та брати відповідальність на себе.
Цей досвід приходить тоді, коли людина у своєму виборі сягає крайньої потреби, відбувається, як правило, усвідомлення. І тут дуже важливо, коли починається цей дуже тонкий процес усвідомлення людиною своєї залежності, як вибудовуватимуться відносини між близькими.
Щоб насправді зрозуміти, якими вони мають бути, коли ми зустрічаємося з родичами стражденної людини, я їм ставлю таке запитання:
«Ви хочете, щоб у вас ближній позбувся вживання алкоголю чи наркотиків, перестав курити тютюн чи інші якісь непотрібні речі робити. Ви колись запитували, навіщо вам це потрібно?».
Взагалі знайти відповідь на запитання «навіщо» — це зрозуміти зміст подій, що відбуваються. Як правило, відповідь на це питання багато в чому змінює ставлення до проблеми. Люди зазвичай відповідають: “Щоб жити як інші люди”, але інші люди живуть по-різному. “Щоб мати достаток”, але достаток теж у всіх різний у сім’ї. «Щоб жити, як то кажуть, по-людськи», але люди теж мають різні моделі поведінки.
Так про що ж болить ваше серце і чого ви прагнете?
Напевно, зрозуміти відповідь на це питання можна чудовим прикладом із листа дружині п’яниці. Там йдеться про те, що одна жінка мала близьку стражденну людину. Вона прийшла до старця, і він їй теж поставив таке запитання:
«А навіщо? Навіщо ти хочеш, щоб твій близький позбувся цієї пристрасті?».
І вона, будучи віруючою, природно для себе сказала:
«Щоб він урятував свою душу, щоб не загинула людина».
Тоді у зв’язку з цим виникає цілком природні питання:
«Коли ти хочеш, щоб це сталося? Адже ти цього прагнеш».
А що означає, коли сталося? Тобто старець їй каже:
“Признач йому дату смерті”.
Для деяких людей це питання може здатися дуже несподіваним. Старець каже:
«Ти ж хочеш, щоб людина врятувала свою душу. Тобі важко, і ти бачиш, як йому непросто у цьому стані жити. Коли ти хочеш, щоб це вже закінчилося? Адже ти в цьому молінні, проханні не довіряєш божественному промислу. Ти хочеш, щоб це сталося швидше та по-твоєму? Господь, що любить, готовий піти до тебе назустріч, і якщо ти дійсно щиро цього хочеш, тоді візьми і ти на себе відповідальність, коли це має статися?».
Найімовірніше у тому випадку це було для жінки несподівано. Розмова йшла про людину, що п’є, і вона, розуміючи, а може бути не розуміючи глибини відповідальності, яку вона на себе бере, сказала:
«Нехай це станеться за рік».
Минув місяць, і цей чоловік як пив, так і п’є. Минуло 10 місяців як пив, так і п’є. І ось цей приклад розповідає, що Богові взагалі неважко зробити так, щоб ближній перестав робити погані вчинки. У цьому випадку сталося дуже просто і банально – його розбив параліч, ні руки, ні ноги не рухаються. І людина вже не здатна не тільки пити і робити погані вчинки, вона взагалі не здатна нічого іншого робити.
Це стає тягарем для близьких. Чи готові вони до такої зміни подій і взяти відповідальність на себе? Це також дуже важливе питання. Але, повертаючись до прикладу, про який йдеться вище, що ця людина за цей останній місяць свого життя усвідомила все своє прожите життя, він щиро покаявся у своїх гріхах, він соборувався, причастився і з наказом святих Христових таємниць відійшов у інший світ.
Щоправда, був і інший випадок, коли я як священик прийшов до людини, яка перебувала в лікарні, і в неї справді була дуже складна життєва ситуація, він буквально перебував на межі життя та смерті. Він вимагав від сестри, з якою ми прийшли, щоб вона принесла йому ще одну дозу наркотиків.
Вона намагалася у властивій їй манері перевести розмову на те, що прийшов священик. Він якось прихильно до цього поставився, сказав: «Батюшко, я зараз не готовий, давайте якось іншим разом. Зараз я нічого не хочу робити». Жаль про те, що сталося, я змушений був піти. Але не минуло й півгодини, як я від лікарні доїхав до храму, і мені подзвонила сестра і сказала, що він уже відійшов у інший світ.
Господь кожній людині дає можливість змінитись, але як людина їй скористається, як себе в цій ситуації поведуть ближні, це і визначатиме результат справи.