У давнину люди прагнули не просто лікувати хвороби, а й пояснювати їх. Можливо, в ранні часи, коли засоби лікування були малоефективними, люди шукали метафізичне пояснення болю та недуг, а не їхню біологічну причину.
На Стародавньому Сході, як Далекому, так і Близькому, хворобу розглядали як кару, послану духами чи богами через недотримання релігійних обрядів або певні гріховні вчинки. Духи чи боги, розгнівавшись, посилали людям хвороби, а ті, своєю чергою, намагалися позбутися їх за допомогою екзорцизмів, молитов або жертвопринесень.
Не випадково у більшості стародавніх релігійних систем роль лікаря відводилася священику або шаману, які виступали посередниками між матеріальним і духовним світом.
Ситуація докорінно змінилася, коли стародавні греки заснували медицину як науку та мистецтво, ґрунтуючись на систематичних спостереженнях.
Чи всі хвороби є наслідком наших гріхів?
Звісно, ні. Іноді Господь допускає хворобу для виховання або освячення Своїх улюблених чад.
Як сказано в «Відповіді святого великого старця Варсонофія до новоначального брата, який був хворий і не міг терпляче переносити цю скорботу»:
“Буває хвороба, що посилається для випробування. А випробування це дається, щоб зробити нас гідними Божими дітьми.”
Старець Паїсій Святогорець говорив про хворобу так:
*”Хвороба завжди приносить людині величезну користь. Вона допомагає тим, хто не має чеснот, здобути милість Божу. Здоров’я – це велике благо, але воно не може дати людині тієї духовної користі, яку приносить хвороба. Хвороба – це великий духовний здобуток, величезне благодіяння.
Вона очищає людину від гріхів, а іноді й забезпечує їй небесну нагороду. Якщо душу людини порівняти із золотом, то хвороба подібна до вогню, що очищає це золото. Адже й Христос сказав апостолу Павлу: «Сила Моя в немочі звершується» (2 Кор. 12:9).
Чим більше страждань завдає хвороба людині, тим більше вона очищується і освячується. Головне – переносити це випробування без нарікань і з радістю. Якщо хтось тяжко хворий, він може прийняти свою недугу зі славослів’ям Богові, смиренно, і таким чином отримати величезну духовну користь.”*