Ми живемо у світі, враженому гріхом – різноманітні спокуси та спокуси впливають на нас щодня. Нерідко ми піддається їм, адже боротьба з гріхом вимагає як твердого бажання, так і внутрішньої сили.
У той же час важливо не забувати про те, що будь-якому злу завжди можна протиставити чесноти – такі, наприклад, як віра, надія чи любов. Після наступу Другого Пришестя врятувати нас зможе лише любов, адже Небесний Батько, за своєю природою, людинолюбний. Він прощає нас тому, що любить.
Багато разів Господь хотів знищити наш світ, що погряз у гріху – Йому було дуже боляче дивитися на людей, які щохвилини впиваються власними вадами. Але заради праведних людей Бог відмовлявся від Свого наміру, і, поки такі люди існують, нашому світу ніщо не загрожує.
Однак багато хто з нас часто забуває про подяку – ми майже завжди сприймаємо ті чи інші події як щось, що само собою зрозуміле. Ми не дякуємо Господу, забуваючи про те, що саме Він дарував нам життя. Саме Він дозволив Спасителеві прийняти болісну смерть в ім’я спокути людських гріхів заради нашого Спасіння. А ми при цьому забуваємо хоча б раз на день сказати:
«Дякую Тобі, Боже!».
Дуже вірно висловився з цього приводу протоієрей Микола:
«…Будь-яке людське серце – причому неважливо, віруюча людина чи ні, – наповнене диханням Божим, пронизане Його благодаттю. Згадайте про слова Блаженного Августина: «Ти створив нас для Самого Себе, бо серця наші будуть метатися, доки не заспокояться в Тобі».
Кожен із нас повинен розуміти, що люди невічні. Наше життя – це лише крихітний тимчасовий відрізок, визначений Господом, і визначається воно, у свою чергу, Його мудрими словами:
«Прах ти, і в порох повернешся».
Однак за те, що земне життя все-таки було нам даровано, за Божественну благодать у наших серцях і за те, що кожен з нас, по суті своїй, Храм Господній, ми повинні бути щиро та палко вдячні».
На жаль, ми перестали ставитись до багатьох речей, як до дару, посланого нам Господом. Ми вважаємо, що всі події навколо нас відбуваються як би самі собою. Ми не звертаємо уваги на маленькі радості та втіхи, що трапляються протягом дня – часто залишаємося байдужими до сонячного ранку, красивих квітів, що зростають у нас у дворі, автобусі, що швидко підійшов, хорошій обстановці в колі сім’ї, компліменту чи доброму слову…
Адже саме такі дрібні радощі і покликані зігрівати наші душі. Але хто ж дарує нам ці радощі? Про це ми часто навіть і не замислюємося.
Якісь великі події трапляються не надто часто, і про них ми не забуваємо просити Господа – ми молимося про щасливе заміжжя, вдалий результат операції, придбання нового житла чи народження дитини… Подібні речі значимі для нас, і тому ми, коли та чи інша наше прохання здійсниться, не забуваємо подякувати Богові.
Але чому ж, у такому разі, ми зовсім забуваємо про речі, на перший погляд, незначні? Необхідно розуміти і відчувати, що вони також надсилаються нам Господом. Саме так Він виявляє Свою любов до нас, а ми, у свою чергу, навіть не звертаємо на ці прояви уваги. Не будьте байдужими. Звичайно, Господь не очікує від нас непомірно бурхливої реакції, але не забувайте про просту подяку – не одним розумом, а й усім серцем.
Наші предки вміли і не забували дякувати Господу – після кожного урагану, грози, сильної завірюхи чи шторму вони палко дякували Богові за те, що вони самі та їхні будинки залишилися цілими та неушкодженими.
Коли занедужує дитина, батьки готові на все заради її одужання. Насамперед, вони сподіваються на лікарів та ліки. Однак не можна забувати про те, що лікарі не всемогутні – їм не під силу змінити рішення, вже прийняте вище.
Так, у однієї жінки серйозно захворіла дитина. Лікарі оглянули хлопчика, але діагноз поставити так і не змогли, видавши направлення на обстеження. Спочатку здавалося, що у маленького пацієнта загострився апендицит, проте це припущення не підтвердилося. У результаті жінка разом із сином звернулася до обласної клініки.
Під час поїздки дитині стало зовсім погано – і без того сильний біль у животі став нестерпним. В обласній клініці хлопчика одразу ж відправили до реанімації. На жаль, наступного дня він помер.
Убита горем мати звинувачувала у всьому лікарів. Вона писала безліч заяв на клініку, хотіла залучити до справи правоохоронні органи для того, щоби лікарі були покарані за свою недбалість. Звичайно, безвідповідальність і неуважність повинні каратися, проте не можна забувати про те, що медичні працівники – такі ж люди, як і ми. Вони також можуть помилятися.
Ця нещасна жінка в пориві озлобленості не згадала ні Церкви, ні Господа. Її набагато більше хвилювало бажання помститися. Їй хотілося, щоб лікарям, через які загинув її син, було так само погано, як і їй самій.
Іноді нам здається, що людина – істота всесильна. Але жодні земні блага не зможуть допомогти, якщо дата закінчення земного життя вже призначена Небесним Батьком. Тільки Він Сам і може її змінити.
Коли важко хворі діти видужують, їхні батьки від щирого серця дякують за це Богу. Подякувати Господу можна як Церковною молитвою, так і своїми словами – головне, щоб ця подяка була сердечною та щирою.
Не забувайте про те, що Господь дивиться на нас з висоти Царства Небесного – він чекає на той момент, коли ми навчимося по-справжньому любити Його. Однак серця відігріваються та пом’якшуються не відразу – це досить довгий процес. А ось наш розум, навпаки, набагато рухливіший, і саме з нього і необхідно починати вчитися. Вчитися справжньої, гідної любові, вдячності, довіри та смирення перед Небесним Батьком.
Вміння бути вдячними багатьох із нас введе в Царство Боже, якщо дякувати Господу ми будемо усвідомлено, і від щирого серця.
Почати можна з малого – спробуйте починати щоранку з цієї молитви, сповненої подяки Небесному Батькові:
Господи Святий, Отче Всемогутній, Предвічний Боже, від Якого походить всякий дар довершений і всяке правдиве добро! Дякую Тобі за всі Твої добродійства, яких так багато подарував Ти мені, грішному, недосконалому і недостойному, та сердечно молюся до Тебе: позаяк тепер Ти милостиво вислухав мої молитви і виявив до мене Свою доброту, ласку і любов, так і назавжди виконуй мої добрі прохання і виявляй через мене велику Милість Твою до мого оточення та інших людей. Бо Ти – Щедрий і Чоловіколюбний Бог є, і я Тобі славу возсилаю – Отцю, і Сину, і Святому Духові, сьогодні, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.