Квадробінг – це сучасна субкультура, в якій діти імітують зовнішній вигляд та поведінку тварин. У 90-х були готи та металісти, у 2000-х репери та емо. Раніше ходили на цвинтарі та фарбували пасма волосся у кислотні кольори, тепер одягаються звірятками.
У будь-яку субкультуру (у тому числі і в квадробінг) приходять діти, які росли в умовах соціальної ізоляції. Таким дітям не вистачає турботи та кохання з боку близьких. Квадробінг їм стає якимось притулком, де вони знаходять собі однодумців, можуть реалізовуватися, почуваються потрібними, де вони можуть втекти від жорстокої реальності. Чому саме квадробінг? Швидше за все, тому що модно.
Чи це погано і якщо так, то чому?
Квадробінг сам собою дуже діагностичний з погляду психології. Приналежність до субкультури свідчить, що у розвитку дитини є дисгармонічні моменти. Але найцікавіше це те, яку тварину він обирає. Чому саме лисичка? Можливо тому, що вона хитра (кмітлива)? Чи собачка? Тому що смілива та доброзичлива? Вибираючи ту чи іншу тварину, дитина приміряє її якості на себе, нехай і таким дуже своєрідним способом.
Проблеми починаються тоді, коли ця поведінка виходить за рамки і може зашкодити як самій дитині, так і оточуючим. Наприклад, це може бути напад квадробера-собачки на перехожого, поїдання кормів для тварин, надмірне захоплення субкультурою, коли відсуваються на задній план усі інші справи. Викликає питання і те, наскільки корисно людині, тим більше дитині ходіння на чотирьох кінцівках, але це радше питання до лікарів.
Також викликає занепокоєння нерозуміння, упередження та незгоду з цінностями квадроберів з боку суспільства. У ряді випадків це може травмувати дитину, особливо, якщо вона чутлива.
Що робити, якщо ваша дитина квадробер?
Спочатку не робити з мухи слона. Згадайте себе у цьому віці. Можливо, ви «фарбували губи гуталіном» або зовсім просили «Місячну призму» дати вам сили. Все циклічно, зараз модна молодіжна субкультура знайшла свій прояв у квадробінгу. Згадайте, як ваші батьки реагували на ваші захоплення. Вони також здавались їм дикими і безглуздими.
Щиро, без агресії, без знецінення, розпитайте дитину, хто такі квадробери. Навіть якщо ви й так усе про них знаєте. Начебто вам справді це цікаво. Запитайте, чи є ім’я його персонажа, чому вона вибрала саме цю тварину, чим зазвичай вона займається. Наприклад, чи їсть корм преміум класу? Чи кидається він на перехожих, і якщо так, обов’язково дізнайтеся, чому тигреня таке агресивне. Чому дитині хочеться цим займатися?
Отримана інформація покаже вам чи варто турбуватися чи це просто чергове захоплення, про яке він забуде післязавтра.
Що потрібно робити батькам, дитина яких захоплена квадробінгом?
1. Не сперечатися у будь-якому випадку. Навіть, особливо, якщо це психічне відхилення. Чому не сперечаються? В патології немає критики і немає тієї самої орієнтації у своїй особистості. Хворий думка не змінить, а конфлікт із ним нікому не вигідний, на лікування потрібен хороший контакт. Якщо батько очевидно спостерігає патологію, можна сходити до психолога, який розбереться, чи треба далі лікувати чи батько “переділ”.
2. Якщо це не патологія, і дитина знає, хто вон, де вон, і що ще їй у житті подобається, якщо вона адекватна, то нехай собі приколюється, нехай носить вушка-хвостики, нехай навіть пом’вякне з друзями і пострибає на галявині. Головне, що повернеться додому, робитиме уроки і спілкуватиметься з батьками.
У будь-якому випадку важливий просто контакт із дитиною. Хтось захоплюється просто тому, що цікаво, а хтось привертає до себе увагу дорослих. Варто звернути цю увагу, і щоб вона була позитивною – не лаяти, а цікавитися.
Чи потрібно вводити для батьків запобіжні заходи? Якщо у дитини психічне відхилення – який може бути захід? За хворобу не карають. Якщо дитина покусала сусіда чи принесла якусь шкоду? Думаю, на такі випадки вже розроблено свої заходи, нові не потрібні. Якщо дитина просто захоплюється, не завдає нікому шкоди, в курсі, хто вона насправді і т.д. – про що взагалі мова?