Буває, що наші прохання до Бога залишаються без відповіді. Чому таке відбувається? Хіба Він не завжди чує нас?
У Святому Письмі є основні причини, через які Господь не завжди відповідає на наші молитви.
Непрощення
Серйозною перешкодою для ефективної молитви є непрощення. Ісус попереджав: “І коли стоїте на молитві, прощайте, якщо маєте на кого” (Мк.11:25). Коли ми відмовляємося прощати інших, коріння гіркоти проростає в наших серцях і заглушує молитви. Як ми можемо очікувати, що Бог виллє на нас, які не заслуговують на прощення грішників, Свої благословення, якщо живимо ненависть до інших? Цей принцип чудово проілюстровано у притчі, записаній в Євангелії від Матвія 18:23-35. Бог пробачив нам обов’язок, який не піддається виміру (наш гріх), тому Він очікує, що і ми прощатимемо іншим. Відмова від цього перешкоджатиме нашим молитвам.
Улюблений гріх
Бог не буде виконувати прохання людини, яка усвідомлює свій гріх, любить його і не бажає з ним розлучатися. Наша молитва не буде повідомлена, якщо ми навмисно порушуємо Божі заповіді і опиняємося у владі темних думок і прагнень.
«Хто відхиляє вухо своє від слухання закону, того й молитва – гидота… Той, хто приховує свої злочини, не матиме успіху; а хто зізнається і залишає їх, той помилується» (Прип. 28:9,13).
«Бо якщо серце наше засуджує нас, то більше Бог, бо Бог більше серця нашого і знає все. Кохані! якщо серце наше не засуджує нас, то ми маємо сміливість до Бога, і, чого не попросимо, отримаємо від Нього, тому що дотримуємося заповідей Його і робимо приємне перед Ним» (1 Ів. 3:20-22).
Але не слід думати, що Богові угодні тільки праведні люди, Він почує і неодмінно відповість на молитву будь-якого грішника, що розкаюється, який просить у Нього прощення і звільнення від свого гріха.
Якщо гріх розірвав зв’язок між людиною і Богом, завжди можна вдатися до молитви і через щире покаяння відновити нитку. Пам’ятайте, що люблячий Батько очікує на повернення своїх заблукалих дітей.
«Кажу вам, що так на небесах більше радості буде про одного грішника, що кається, ніж про дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння» (Лук. 15:7).
Порушені взаємини
Якщо ми кривдимо ближнього, то його образа є перешкодою нашій молитві і тому, щоб бути почутими: «Також і ви, чоловіки, поводьтеся розумно з дружинами, щоб не було вам перешкоди в молитвах» (1Пет.3:7). Слова апостола Петра про дружин ставляться до всіх ближніх.
Ісус у своїй притчі про дар принесений до жертовника розповів про таємницю дії духовного закону:
«Отже, якщо ти принесеш дар твій до жертівника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиши там дар твій перед жертівником, і йди, перш примирись з братом твоїм, і тоді прийди і принеси дар твій. Мирись з твоїм суперником швидше, поки ти ще на шляху з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе в темницю; істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, доки не віддаси до останнього кодранта» (Матв. 5:23-26).
Цією притчею Ісус хотів сказати: коли ми бажаємо прийти до Бога в наших молитвах (молитва є жертвою уст), нам треба мати очищене сумління та праведне серце. Якщо ми вчинили несправедливо, згрішили проти брата свого, тобто проти ближнього, і душа ближнього волає до Бога про справедливість і захист, то наша молитва не буде прийнята. Більше того, молитва скривдженого приведе нас на суд: «щоб суперник не віддав тебе судді».
Суддя – це наш Господь, і страшно бути в руках живого Бога, у Нього на суді. Що ж відбувається тоді? У притчі говориться: «А суддя не віддав би тебе слуги, і не вкинули б тебе до в’язниці; істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, доки не віддаси до останнього кодранта» (Матв.5:25,26). Духовний закон вершить суд та справедливість. І слуга Судді кине кривдника до в’язниці. Така людина в покарання поринає на невизначений час у тісноту духу. Він відчуває порожнечу всередині себе, зневіру доти, доки не усвідомлює свою провину і не заволає про прощення. Усього цього можна уникнути, примирившись із своїм ближнім до того, як скривджений вирушить до Судді.
Неправильні мотиви
«Просіть, і не отримуєте, тому що просите не на добро, а щоб вжити для ваших пожадань» (Як. 4:3).
Буває, ми довго молимося Богу, просячи про те, що, на перший погляд, нам просто необхідно. Минає час, а відповіді так і не з’являється – чому? Можливо, тому, що просимо було б не на благо і завдало б шкоди нам самим або комусь із наших ближніх. Той, Хто піклується про весь світ, краще знає, чого ми дійсно потребуємо.
Чи траплялося вам коли-небудь бачити на вулиці дитину, що плаче, випрошує у мами морозиво чи якусь іграшку? Як ви вважаєте, чому мама не виконує прохання свого чада? Швидше за все, вона піклується про нього, розуміючи, що йому не піде на користь те, що дитина так сильно хоче в даний момент.
Часто ми, як примхливі діти, стоїмо на своєму, просячи Бога будь-що-будь виконати наше бажання. А потім, через якийсь час, раптом починаємо бачити в Його мовчанні глибоку любов і милість до нас. У Біблії знаходиться чудова обітниця:
«Чи є між вами така людина, котра, коли син його попросить у нього хліба, подав би йому камінь? І коли попросить риби, подав би йому змію? Отож, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, тим більше Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього» (Матв. 7:9-11).
Наш люблячий Батько ніколи не дасть Своїм дітям камінь замість хліба, але Він також не погодиться дати їм змію, навіть якщо вони будуть про це дуже просити.
«Бо тільки Я знаю наміри, які маю про вас, говорить Господь, наміри на благо, а не на зло, щоб дати вам майбутнє та надію» (Єр. 29:11).
«Мої думки – не ваші думки, ні ваші шляхи – шляхи Мої, – говорить Господь. Але як небо вище за землю, так дороги Мої вищі за дороги ваші, і думки Мої вищі за думки ваші» (Іс. 55:8,9).
Ми, люди, буваємо духовно недалекоглядними і не можемо передбачати всіх наслідків того чи іншого кроку, тієї чи іншої події. Бог всезнаючий, Він знає майбутнє. Тому щоразу, звертаючись до Нього, просіть Його відкрити вам Свою волю щодо вашого життя. Говоріть у молитві: «Нехай буде це, якщо Тобі завгодно. Нехай буде це з волі Твоєї».
Невіра чи сумніви
«Але нехай просить з вірою, анітрохи не сумніваючись, бо той, хто сумнівається, подібний до морської хвилі, що вітром підіймається й розвівається. Нехай не думає така людина отримати щось від Господа» (Як. 1:6,7).
Буває, люди звертаються до Бога без віри в те, що Він почує їх, – просто так, про всяк випадок, раптом пощастить. Наша недовіра до Всемогутнього і Милосердного Бога може стати причиною молитов, які залишилися без відповіді. «А без віри догодити Богові неможливо; бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірив, що Він є, і тим, хто шукає Його, віддає» (Євр. 11:6).
Якось до Христа привели біснуватого юнака. Батько нещасного дуже хотів зцілення своєму синові, але батько не мав віри. Ось з якими словами він звернувся до Спасителя: «…якщо що можеш, змилуйся над нами і допоможи нам» (Мар. 9:22). «Якщо можеш», – кажуть люди Тому, Хто тримає у Своїх руках Всесвіт. У відповідь Ісус тихо сказав: «…якщо можеш вірити, все можливо віруючому» (Мар. 9:23). Всі, кому не вистачає віри, можуть просто попросити її у Христа, як це зробив батько одержимого хлопчика: «Вірую, Господи! Допоможи моєму невір’ю» (Мар. 9:24).
«…істинно кажу вам: якщо ви будете мати віру з гірчичне зерно і скажете горі цій: “перейди звідси туди”, і вона перейде; і нічого не буде неможливого для вас» (Матв. 17:20).
Вірте – і отримайте!
Отже, ми розглянули п’ять основних причин, через які не бачимо відповіді на молитву. На щастя, всі ці перешкоди можна легко усунути, прийшовши до Бога у покаянні. У 1 Іоан. 1:9 Апостол запевняє нас: «Якщо визнаємо наші гріхи, то Він, вірний і праведний, простить нам наші гріхи і очистить нас від усякої неправди».
Як тільки покаємося – насолоджуватимемося чистим і відкритим каналом спілкування з Богом, а наші молитви будуть почуті.
Залишайтеся постійними і невідступними в молитві, і ваша наполегливість, якщо просите з волі Божої, буде щедро винагороджена: «Багато може посилена молитва праведника» (Як.4:16).