«Ніхто життя у Мене не бере – Я його вільно віддаю» (Ів. 10:18). Не Сам Ісус як людина взяв на Себе цей хрест. Такою була воля Його Батька Бога. Ісус Христос вільно, добровільно погодився з тим шляхом, який був для Нього призначений, але з яким жахом він давав це життя.
Як Бог помирає на Хресті? Часто ми навіть не замислюємося над тим, що Спаситель помирає, як людина. Чи не Божеством Своїм безсмертним, а живим, людським тілом. Вмирає страшно, повільно та болісно. І без жодного докору віддається він на ці муки.
Євангелісти зберегли для нас слова Ісуса на хресті, які є важливим напуттям для нас:
Перше слово.
«Отче! вибач їм, бо не знають, що роблять» (Лк. 23,24).
Він молився за воїнів, які розпинали його, та за всіх людей. Ця молитва відбиває любов. Господь любить кожного з нас і молиться за нас Небесному Батькові і про тих, хто вірує в Нього, виконуючи заповіді. І про всіх, хто за незнанням чи навмисно своїми гріхами завдає Йому ран. Він однаково милостивий і добрий і до всіх людей, навіть до злих вбивць.
Друге слово. «Істинно кажу тобі, а тепер будеш зі Мною в раю» (Лк. 23, 39, 40-43).
Це була відповідь Спасителя на слова розбійника, розп’ятого поруч із Ним: «Згадай мене, Господи, коли прийдеш у царство Твоє!». Раптом злочинець одумався і повірив у те, що перед ним Господь.
І ця відповідь Господа дає нам зрозуміти, що як би далеко не відступала людина від Господа, навіть якщо вона все життя не була вірною Богові, яким би не був великим її гріх, Господь не відставить і завжди простить, якщо людина звернутися до Нього з покаянням та любов’ю.
Третє слово. «Жінко! Це син Твій» «Це Мати твоя!» (Ін. 19, 27).
Цим Ісус звертається до Матері Своєї і до Свого улюбленого учня Іоана Богослова і вручає під опікою Свою Пречисту Матір улюбленому учневі, а учня свого — Богоматері. А також усіх людей — вірних і невірних Йому — любові та заступництва Пресвятої Богородиці.
Четверте слово. І тут Христос вигукує: «Боже Мій, Боже Мій! Для чого Ти Мене залишив! (Мф. 27, 46).
Окрім образ, обплювання, зречення та зради на Хресті Ісус зазнає найстрашнішого випробування, яке може випасти людині — відчуття богозалишення, почуття, що Бога немає, що Бог Отець не чує Його. І Господь, пройшовши ці муки, стає одним із нас. А ми повинні пам’ятати про те, що лише заради нашого спасіння Христос прийняв це випробування.
П’яте слово. «Спрага» (Ін.19, 28), – каже Ісус.
І просить Він не лише води. Господь зійшов на Хрест, бо жадав спасіння людей. Бажав, щоб Його страждання відбивались у наших серцях. Щоб люди розділили і відгукнулися на Його муку, скорботу та молитву.
Шосте слово. «Здійснилося!» (Ін. 19, 30).
Наставав кінець Його земного подвигу. Закінчувалося все те, через що йому було призначено пройти шлях земних страждань. Починалася його слава Небесна. Ці муки та випробування Господь проходив заради спасіння людей і тепер це спасіння «здійснилося».
Сьоме слово. «Отче! В руки Твої віддаю дух Мій» (Лк. 23, 46).
Останніми словами Ісус звертається до Небесного Батька. Після муки богозалишення Він примиряється з Богом. Він помирає з почуттям довіри та любові до Свого Батька.
Згадуючи болісну смерть Ісуса Христа на Хресті, ми повинні розуміти, що Господь близький до нас, незважаючи на те, наскільки ми далекі від Бога. Як би не відступали від Його заповідей, Він завжди любитиме нас. Як любив він Богородицю, Своїх учнів та всіх людей, незалежно від їхнього ставлення до Нього.
Перед лицем гоніння, приниження, образ і тисяч інших речей, які далеко стоять від самої думки про смерть, ми повинні подивитися на наших кривдників, повернутися душею до Бога і попросити їх пробачити. Адже вони не знають, що творять. Ми завжди повинні пам’ятати, що Господь ніколи не залишає нас.
Думка про вмираючого Бога пронизує душу наскрізь, може тому страшно дивитися на розп’яття?