Напевно, кожен християнин хоч раз запитував себе:
“Цікаво те, що відбувається зі мною – це воля Небесного Батька, самонавіяння чи спокуса, надіслана нечистим?”.
Давайте зупинимося на цьому питанні докладніше і навчимося відокремлювати духовні “зерна” від “кукіль”.
Насамперед, ми повинні пам’ятати про те, що нічого в нашому світі не відбувається без волі Божоъ. Особливо уважно Господь спостерігає за людьми, які прагнуть Нього – їх Він намагається захистити від небезпек. Іншими словами, все, що відбувається в житті людей праведних, можна назвати Божим Промислом.
Однак і про тих, хто ще не прийшов до Нього, Господь не забуває – кожному з нас він дарує їжу та притулок, і, найголовніше – час, необхідний для усвідомлення істини та подальшого покаяння.
Насправді воля Господня – це непросте, неоднозначне поняття. Воно включає в себе і наше гаряче прагнення до Спасіння, і нагородження Небесного Батька за нашу духовну працю, і наші стосунки з Богом як такі. Крім того, воля Божа – це невичерпне джерело нашого земного благополуччя. Вона є досконалою та всемогутньою.
Небесний Батько прагне дарувати Спасіння всім нам – це і є Його воля, Його заповітне бажання. Але, на жаль, нерідко воля Господня суперечить особистісній людській свободі. Ми постійно повинні вибирати, на чиєму ми боці – добра чи зла. І часто людина воліє зло.
А в деяких випадках люди зовсім позбавляються опіки Небесного Батька. Наприклад, Його воля не може відкритися людині п’яній. Те саме стосується і людей, які вживають наркотичні речовини. Крім того, голос Небесного Батька буде недоступним тим, хто свідомо творить і виправдовує злочини.
Ті, хто хоче навчитися чути Бога, повинні передусім навчитися довіри. Без будь-яких особливих практик, спеціальних ритуалів та надприродних вимог до себе.
Зробіть Бога центром свого життя, забувши про амбіції та гордість. Ви здивуєтеся тому, наскільки зміниться Ваше сприйняття та ставлення до світу – жити раптом стане простіше та спокійніше, а в душі запанують мир та благодать.
Крім того, не забувайте і про певні “підказки”, за допомогою яких Вам буде легше осягнути волю Господа. Найчастіше звертайтеся до читання Святого Письма – в ньому описуються ті межі, яких повинен дотримуватися кожен благочестивий християнин, а також воля Господа у тих чи інших її проявах. Також зверніть увагу і на Священне Передання – воно містить у собі багатовіковий Церковний досвід.
Крім того, священники радять частіше прислухатися до голосу своєї совісті. Недарма совість вважається внутрішнім “Божим голосом”. І, якщо совість говорить Вам про те, що десь Ви вчинили неправильно, найімовірніше, так і є.
Не слід забувати і про регулярні молитовні звернення. Молитва – це можливість поспілкуватися з Господом, а тому священнослужителі вважають її природним методом пізнання волі Небесного Батька.
Особливу увагу слід звертати і на благословення – якщо священик дав Вам благословення на те чи інше діяння, то воно буде корисним і Спасительним.
І, нарешті, вирощуйте у своєму серці терплячість – люди, які з терпінням переносять життєві тягарі, дозволяють Небесному Батькові без перешкод втілити свою волю.
Багато християн прагнуть, але бояться пізнати справжню волю Господа. Подібне знання – це величезна відповідальність. І, шукаючи відповіді на запитання про пізнання волі Божої, мало хто прагне цієї волі дотримуватися.
Пізнати волю Господа нам може допомогти Святе Письмо і Православна Церква, але дотриматися її – виключно наше особисте рішення і готовність до духовного подвижництва.
Воля Небесного Батька проявляється щодня: через життєві обставини, через нашу совість і думки, через прагнення життя, у згоді зі Спасительними заповідями.
Причому нерідко бажання дізнатися, чого хоче Бог, виникає несподівано: десять хвилин тому ми зовсім про інше думали, а тут раптом – і хочемо зрозуміти Небесного Батька. І, що найкумедніше, виникає це питання частіше у побутових умовах, у дрібницях. І, шукаючи відповідь, ми кидаємося з боку в бік, але не розуміємо, як вчинити правильно – ніби нам хтось пов’язку на очі надів.
Мені здається, що пізнання волі Господньої – це одне з наших перших завдань. І прагнути цього пізнання ми повинні щодня. Про це ми просимо, коли читаємо молитву “Отче наш”, хоч і часто не звертаємо на це прохання належної уваги.
Ми говоримо:
“Хай буде воля Твоя!”,
а самі думаємо:
“Тільки б все в моєму житті склалося благополучно!”.
А це саме “благополуччя” у нашому розумінні та розумінні Господа може відрізнятися…
У подібні хвилини нам дуже хочеться, щоб наша воля збігалася з волею Небесного Батька.
Він схвалив її і попустив. І, насправді, подібна думка – лукава.
Воля Господня – це не секрет та не таємниця, яку треба розгадувати. Задля її пізнання не потрібно хотиди по Старцях і допитувати священнослужителів. Хоча, безумовно, всі ми певною мірою страждаємо від духовної глухоти. А тому розвиток внутрішнього слуху – це одне з найголовніших для нас завдань.
Погляньте, наприклад, на людей, у яких від народження розвинений абсолютний музичний слух. Таких мало, проте багато музикантів займаються та вправляються – це допомагає їм у розвитку слуху. Так, не завжди можна відточити вміння до ідеалу, але це не означає, що до нього не треба прагнути. Те саме можна сказати і про людину, яка прагне пізнати волю Господню.
І ніякі особливі “духовні вправи” тут не потрібні – важливо лише довіра та бажання почути Небесного Батька. А для цього необхідно боротися із собою і пам’ятати, що на першому місці у нашому житті завжди має стояти Господь”.