Кожна православна людина носить на шиї хрестик, проте мало хто з нас знає про справжнє значення цього символу. Насамперед, хрест символізує порятунок, хоча, слід зазначити, хрест не завжди вважався символом благим.
У давнину смерть, прийнята людиною на хресті, вважалася смертю ганебною. Тоді так карали вбивць, злодіїв і ґвалтівників – іншими словами людей, зневажених суспільством. А ось «шляхетною» смертю вважалася смерть методом повішення або смерть, прийнята від меча. Так стратичували людей, які належали до вищого стану, до знаті.
Ситуація змінилася після того, як Ісус Христос був розіп’ятий на хресті, тим самим викупивши всі людські гріхи. З того часу хрест став символізувати спасіння кожному християнину. Носячи хрестик, ми несемо на собі власний особистий хрест, даний нам Господом у хвилини Хрещення, несемо на собі символ перемоги над гріховним та порочним.
Син однієї віруючий жінки не хотів постійно носити хрестик – він вважав це недоречним та старомодним. Тоді жінка привела молодого чоловіка до храму, до священника, де юнак спитав його:
– Отче, чи обов’язково носити хрестик завжди, не знімаючи?
Відповідь батюшки здивувала і потішила хлопця:
– Ні, зовсім не обов’язково.
У важкі хвилини молодик звик звертатися за допомогою до Миколи Чудотворця – Святитель завжди чув його молитви і завжди допомагав. Однак священник, трохи подумавши, сказав:
– Так, незалежно від носіння хрестика ти не стаєш ближче чи далі до Господа. Немає жодної заповіді, в якій про це йшлося б, яка б зобов’язувала нас носити хрестик. Та й носіння хреста як таке нічого тобі не дасть. В Євангелії теж нічого про це не сказано – давні християни жодних хрестиків не носили.
Тисячоліття тому християнські могильники визначалися аж ніяк не за наявності хрестів на шиї померлих, адже тоді традиція їхнього носіння ще не зародилася. Але християн відрізняли за іншою ознакою – у їхній могилі, крім їхнього тіла, нічого не було. Раніше, при похованні покійного, ховали разом з ним його скакових коней, мисливських собак, вірних рабів та улюблених наложниць, речі, зброю – словом, усе, що могло знадобитися людині у її потойбіччі. А на похованих християнах не знаходили навіть брошки, якою заколювався одяг.
Християн тоді ховали, як Спасителя – їх роздягали, тіла натирали запашними маслами та загортали в завісу, не одягаючи. Так і відрізняли перших християн – як правило, ховали їх обличчям на схід, без одягу та самотніх.
Тому, любий мій, не носити хреста – це не означає вчиняти гріх чи благо, це не врятує тебе, але й не призведе до смерті. Проте є одна цікава традиція. Запитавши людину, чому вона не носить хрестик, можна багато чого дізнатися про неї та її ставлення до Бога, виходячи з її відповіді.
Слова священника змусили парубка міцно замислитись – незабаром його ставлення до носіння хрестика кардинально змінилося.
Але чому ж люди в давнину нехтували носінням хреста? Вони соромилися цього. Сьогодні ж люди соромитися перестали – мати може спокійно вбити власну дитину, пари без зазріння совісті розлучаються, молоді люди лаються матом так, що страшно стає… Чи повинні ми, у такому разі, соромитися Господа, соромитися доброго та праведного? Соромитися треба зовсім інших речей …
Багато людей, махнувши рукою, просто кажуть, що забувають надіти натільний хрест. Але навіщо вони його знімають? Згадайте про Божі слова: «У чому застану, в тому й засуджу». Якщо хрестик не знімати, то й потреба пам’ятати, що його треба надіти, відпаде.
У нас одна сусідська жінка пригоріла, а один молодик, теж син сусідів – повісився. Він любив випити, і, коли був п’яний, постійно хотів повіситися. Батьки, звичайно, за ним стежили, не раз рятували, а цього разу не вбачили. І повісився він у той момент, як хрестик з себе зняв, на гвоздик його повісив.
Він не розумів, що робить. Натомість той, хто його в петлю загнав – чудово розумів. Багатовіковий церковний досвід доводить, що це – не простий збіг. Тому хрестик краще не знімайте – у такому разі Ви точно не забудете потім його вдягнути».
При цьому абсолютно не важливо, з якого матеріалу зроблений Ваш хрестик – чи він срібний, золотий, олов’яний або зовсім дерев’яний. Важливе наше ставлення до нього як символ спасіння. Часто буває так, що люди хрест сприймають наче звичайну прикрасу – як кільце, браслет чи ланцюжок. Подібне ставлення до нижнього хреста не може бути образливим для Спасителя і для самого Господа. Виставляючи напоказ, хизучись своїм натільним хрестом, демонструючи його, як символ багатства, Ви богохуляєте.
Хрест прийнято носити не поверх одягу, а під ним, на грудях. Це має бути важливий духовний символ. Насамперед, для Вас самих, незалежно від того, з якого металу чи дерева він виготовлений.