6 січня у календарі православних свят значиться як Богоявлення – день завершення Різдвяного посту та переддень великого християнського свята. Віруючі в цю дату відмовляються від їжі до першої зірки. Починати розговлятися ввечері потрібно було з сочива чи куті. Які традиції та заборони дотримувалися наших пращурів 6 січня?
За біблійною легендою у Різдвяний святвечір на небі помітили Віфлеємську зірку, яка стала знаком народження немовляти Ісуса.
Святвечір день називають імовірно за назвою страви – сочива, яку їли в останній день посту. Сочиво, ще його називають кутя, являє собою пісну кашу з додаванням меду, родзинок, горіхів.
З Святвечора стартують святки — святковий період до Водохреща. З святвечора молодь та дітлахи починали колядувати — ходити по домівках, співати пісні, за що натомість отримували солодощі.
Традицією Святвечора була сімейна вечеря. Наші пращури виходили ввечері у двір разом, дивилися на небо. Щойно помічали першу зірку, сідали за стіл.
Що не можна робити у 6 січня за народними прикметами:
Одягати темні, “жалобні” речі, щоб не залучити горе до родини.
Молодим людям не можна сидіти на кутках столу.
Не можна залишати стіл після вечері порожнім.
Не можна не скуштувати всі 12 страв на Святвечір.
Не можна займатись важкою фізичною працею.
Виносити сміття, забиратися, важко працювати. Цього дня потрібно було дбати про душу, а не про порядок у домі.
Відмовляти колядникам у частуванні, не пускати їхнього будинку. Інакше щастя та удача можуть образитися.