У нас у всіх є про що просити Бога – чоловіка, дітей, грошей, здоров’я собі та своїм близьким, щастя… Про що, насправді, можна просити Бога і про що не можна?
Святі отці стверджують, що ми самі уявлення не маємо, що для нас краще. Просто не знаємо. Бути нам здоровими чи хворими, багатими чи бідними…
Ми не знаємо. Тому треба довіритись Богові. “Господи, Ти знаєш, чого хочу. Але нехай буде воля Твоя, а не моя”.
Якщо православний християнин не довіряє Богу, це рівнозначно зреченню від Нього.
Мене часто запитують, що робити, якщо молишся, але не отримуєш того, що просиш? Що означає «молишся»? Мені треба виходити на ринг, і я молюся: «Господи, допоможи мені, відправити людину в нокаут». Але Бог не допомагає, і я зазнаю поразки.
Або уявіть собі, чи один православний ієрарх молиться за свою команду, а інший православний молиться за перемогу іншої команди.
Я взагалі не розумію, як можна молитися за такі речі. Але це відбувається часто-густо. Люди, як язичники, моляться за земні блага. Небо їм не потрібне. Ось тому апостол Яків і написав:
«Просіть, і не отримуєте, тому що просите не на добро, а щоб вжити для ваших пожадань».
Чи багато знайдеться людей, які просять позбавити їх марнославства, жадібності, гніву? Якщо є такі, то одиниці. Ось такі ми православні.
Чи треба бездітній сім’ї вимолювати дитину, і чи взагалі треба нам просити земних благ? Коли Христос навчав учнів молитися і дав їм молитву «Отче наш», там були слова: «Хліб наш насущний дай нам сьогодні». Насущний, отже, необхідний.
Одна справа – необхідна, інша – бажана. Це перше, що треба розрізняти. Дітей ми бажаємо, але, наскільки це необхідно, ми не знаємо. Це просто бажання і більше нічого.
Якщо ми звернемося до святоотцівської спадщини, то зустрінемо там надзвичайно серйозну вказівку з цього питання святого Ісака Сиріна. Він говорить мовою притчі. Уявіть, що відповів би цар, якби до нього прийшла людина, яка дуже довго домагалася прийому, і нарешті, домігшись, прийшла до палацу і попросила б у царя гною?
Вважаю, що цар був би дуже ображений цим проханням. Все, що ми маємо, гниє і тліє. Все, нарешті, перетворитися на порох. Все це – гній. Одна справа просити «хліб наш насущний», інша — те, що мені дуже хочеться. Тут треба бути надзвичайно обережним.
Тому святі отці наполегливо рекомендують нам молитися так, як це робив Христос у Гефсиманському саду: «Нехай мине мене ця чаша. Але я ніяк не хочу, а як Ти».
Ми дійсно не знаємо, що для нас виявиться корисним, а що — шкідливим. Тому молитися за те, що мені хочеться, — це гріх спротиву. Ти бачиш, що хочу дітей. Але нехай буде Твоя воля, Господи, а не моя.
Якщо будь-що вималювати щось, то така молитва може залишитися непочутою. І якщо навіть людина в результаті отримає дітей, то потім страждатиме від них самих.
Як молитися? По-перше, дуже важливо, щоб у душі не залишилося зла ні на яку людину. Потрібно просити про прощення. Необов’язково вибачатися у самої людини. Це навіть може спричинити зворотний ефект. У своїй душі треба з людиною примиритись. Якщо немає примирення, про молитву не може бути й мови.
По-друге, молитвою називається лише те, що відбувається з увагою. Молитва поза увагою – це образа Бога. При молитві ми дійсно часто відволікаємося. Така властивість нашого розуму.
Чому ж ми молимося і нічого не отримуємо? По-перше, ми молимося, не примирившись у собі. По-друге, ми не стільки молимося, скільки робимо замовлення (поминання, молебень). А де ми зараз знаходимося?
Молитва вимагає трьох обов’язкових речей: уваги, благоговіння та серця, яке кається.
Ісаак Сірін каже: нічого не проси у Бога, якщо ти віриш Йому. Говори тільки про одне: «Господи, помилуй мене і врятуй». Бо це є корінь, і там, де буде зцілення душі, всі блага, як наслідок, підуть за цим. Коли ж ти просиш гною, ти ображаєш царя. І тому нічого не отримуєш.
Як же бути, щоб не опинитися на місці тієї людини, яка запросила у царя гною? Ігнатій Брянчанінов дає нам відповідь:
«Господи, Ти бачиш, що хочу. Хай буде Твоя воля, а не моя. Я вірю тобі. Помилуй мене».