Коли жінки стикаються з труднощами у налагодженні стосунків із протилежною статтю та довго не можуть вийти заміж, вони нерідко шукають причину невдач не в собі, а в забобонах і окультних практиках. Звідси й виникло поняття «вінець безшлюбності». У народі вважається, що це псування, яке є наслідком певного чаклунства.
Християнська церква не визнає такого поняття. Вона вважає помилкою, коли людина починає вірити в подібне прокляття, пояснюючи свої невдачі не власними діями чи рисами характеру, а зовнішніми містичними силами. Церква визнає, що підсвідомість нерідко має значний вплив на людину. Наприклад, якщо особисте життя не складається, це може свідчити про те, що жінка насправді ще не готова до стосунків. Більше того, на рівні підсвідомості вона може їх боятися, але не визнавати цього, підкоряючись суспільним стереотипам.
Віра в існування «вінця безшлюбності» виключає думку про те, що проблему можна вирішити, працюючи над собою та переглядаючи своє ставлення до життя. Щоб змінити ситуацію, не потрібно платити гроші за «зняття порчі», а варто позбутися шкідливих стереотипів, змінити свій підхід до людей і власну поведінку.
Церква вважає «вінець безшлюбності» звичайним забобоном, який не має жодного стосунку до православ’я.
Причини віри у «вінець безшлюбності»
Як і будь-яке інше марновірство, віра в «вінець безшлюбності» ґрунтується на ірраціональному страху. Людина починає вважати, що вона безсила перед якимись вищими магічними силами, які нібито діють їй на шкоду. Забобонні люди вірять, що ці сили можна задобрити, інакше вони будуть створювати перешкоди на життєвому шляху.
Насправді ж, усе залежить від того, у що людина щиро вірить. Якщо вона визнає владу Всевишнього та переконана в Його силі й любові, у її душі просто не залишиться місця для забобонів. Ніякої сили у «вінця безшлюбності», як і у будь-якого іншого прокляття або пристріту, немає. Їхню силу створює сама людина, починаючи вірити в їхнє існування. Це і є її найбільша помилка.
Людина стає беззахисною перед темрявою, коли втрачає або послаблює свою віру в Бога. Як зазначав Іоанн Богослов, у любові немає місця для страху, адже досконала любов проганяє його, бо страх приносить муки.
Причини популярності «вінця безшлюбності»
Саме поняття «вінець безшлюбності» походить із лексикону чаклунів, знахарів та інших окультистів, які століттями заробляли на людських страхах, слабкостях, невірі в Бога та сумнівах у власних силах.
В останні десятиліття інститут сім’ї та шлюбу зазнав значного руйнування. Традиційний уклад життя змінився, а моральні цінності втратили своє першочергове значення. Одним із наслідків цього стало поширення «цивільного шлюбу», коли молоді люди живуть разом, не замислюючись про вінчання.
Однією з головних причин цих змін стало масове безвір’я, яке охопило всі верстви суспільства в період побудови комунізму. Як писав отець Серафим (Роуз), сучасний світ прагне перетворити людей на антихристів, використовуючи кіно, телебачення, поп-музику, комп’ютерні ігри та інші досягнення прогресу. Найсильніший тиск у цьому питанні відчувається у великих містах.
Кожна людина повинна чітко усвідомлювати, що все це веде до бездуховності, байдужості, втрати сенсу життя та відмови від думок про вічне.
Шлях до духовного відродження
Попри всі виклики сучасного світу, людина не є безсило залежною від зовнішніх обставин. Вона може взяти своє життя під контроль і змінити ситуацію, повернувшись до віри.
Господь, совість і моральні принципи, закладені в душі, дають людині справжню свободу. Саме вони допомагають жити чесно й благочестиво, не піддаючись впливу забобонів.