Одна людина запитала свою бабусю, наскільки швидко для неї пролетіли її сімдесят років. «Як одна мить», – відповіла жінка похилого віку. «Цікаво виходить, – подумав цей чоловік, – між народженням і смертю є лише одна мить. Значить уже за мить і я буду на порозі перед вічністю».
Як ми проводимо свій час?
Непогано було б кожному з нас спитати себе, як ми проводимо свій час. Ми витрачаємо його на непотрібні справи: по телевізору спостерігаємо, як живуть інші, годинами сидимо у соціальних мережах та граємо у комп’ютерні ігри. Насправді ж – використовуємо час марно.
Життя – це таймер
Життя можна уявити у вигляді таймера, який веде зворотний відлік. Кожному відміряно свій життєвий термін. І лише одному Богові відомо, коли цей термін добігає кінця.
Що насправді буде важливим на порозі вічності? Чи матиме значення кількість зароблених нами грошей, то якою машиною ми їздили, в який одяг одягалися? Звичайно, ні. Смерть може прийти несподівано. Але колись, рано чи пізно, вона прийде неодмінно. А що потім?
Потім суд
Після фізичної смерті кожна людина постане перед судом. І всі дадуть звіт про прожитий ними час. І тоді буде важливим лише одне: чи примирилася людина з Богом у своєму житті, чи ні.
Біблія каже, що «всім нам має з’явитися перед судилищем Христовим, щоб кожному отримати відповідно до того, що він робив, живучи в тілі, добре чи худе» (2Кор.5:10).
Якщо людина примирилася з Богом, тобто прийняла у своє серце Ісуса Христа, то після фізичної смерті ця людина буде вічно перебувати з Богом на небесах: «Ми маємо від Бога житло на небесах, дім нерукотворений, вічний» (2Кор.5:1) .
А якщо людина не мала часу для Бога, життя вона проживала лише в насолодах і для себе, то для неї приготовлено зовсім інше місце. Це місце призначене для покарання грішників. Біблія говорить про нього так: «хто не був записаний у книзі життя, той був кинутий в озеро вогняне» (Об’явл.20:15).
Легко потрапити у вир подій життя і не залишити в ньому місця для Бога. Але ігнорування милостивого дару всепрощення Божого має тяжкі наслідки: наш грішний обов’язок все одно залишається невикупленим.
Незаслужений дар
Бог любить кожну людину, тому всім подарував незаслужений дар – прощення. Дар цей незаслужений тому, що, здійснивши гріх, людині потрібно за цей гріх заплатити, щоб не опинитися в пеклі. А плата за гріх – смерть, каже Біблія. Чи є вирішення цієї проблеми?
З великої милості і любові до людини Бог показав вихід. Він віддав Свого єдиного Сина Ісуса Христа, щоб Він заплатив за наші гріхи. «Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ів.3:16).
Ісус Христос помер за наші гріхи, щоб наші імена були записані у Книзі життя Бога. Тим самим Христос визволив нашу душу пекло. «Бо відплата за гріх – смерть, а дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим.6:23).
Кожна людина має право сама вирішувати, присвятити життя Богу чи ні. Але вибір цей потрібно зробити за життя землі. Після смерті нічого не змінити. Тому кожен вибирає, як йому чинити: продовжувати грішити далі або ж попросити прощення у Ісуса Христа. Адже гріх віддаляє людину від Бога.
Не впустила Бога
2005 року, у Бразилії, стався такий випадок. Група п’яних друзів прийшла забрати свою подругу з дому, щоб далі відправитися кутити. Мати цієї дівчини, сильно хвилюючись, провела дочку до машини і, тримаючи її за руку, з трепетом промовила: «Дочка моя, їдь з Богом, і нехай Він тебе збереже». Але дочка, мабуть, намагаючись вразити своїх друзів, зухвало відповіла: «У нашій машині вже немає місця для Нього, хіба що Він забереться в багажник і поїде в ньому».
Через кілька годин матері повідомили, що цей автомобіль потрапив у жахливу автокатастрофу, в якій всі загинули. Сам автомобіль був понівечений до повної невпізнання. Однак поліція повідомила, що, незважаючи на те, що весь автомобіль виявився розгорнутим, багажник його залишився абсолютно цілим і неушкодженим, що суперечить здоровому глузду.
Мати любила свою дочку і нерідко говорила про Бога. Але дочка не мала часу на Нього, бо життя для себе приносило дівчині задоволення. Дівчина не замислювалася ні про Господа, ні про те, де проводитиме вічність.
Той, хто відмовився від помилування
У 1915 р. Джордж Бердік, працюючи в газеті, відмовився назвати правосуддю імена своїх джерел інформації, в такий спосіб порушив закон. Але все ж таки суддя оголосив про повне помилування Джорджа. Справа Джорджа Бердіка увійшла в історію через те, що той відмовився від помилування. Після відмови справу передали до Верховного суду США, який у своєму рішенні підтримав Бердика, заявивши, що суддя не може нікому нав’язати помилування.
Також відбувається і у відносинах людини з Богом. Бог пропонує людині помилування і свободу від усіх гріхів, а деякі просто вирішують це помилування не приймати.
Де ти будеш проводити вічність?
Протягом сьогоднішнього дня на Землі помре близько півмільйона людей. Цікаво, де кожен із них проводитиме вічність? Поставте собі запитання: «Де буду у вічності я? Чи готовий я прийняти Ісуса Христа у своє життя?»
Прощення гріхів, сенс життя та вічне життя будуть вашими – варто лише попросити. Ви можете запросити Ісуса Христа у своє життя прямо зараз, через віру та молитву покаяння.