Яким людям не варто відвідувати храм та чому?
Деякі люди у церкві поводяться так, що було б краще, якби їх там не було. Тому що вони примудряються порушити все, що можливо. Усі правила.
Якщо таку поведінку в магазині ще якось можна зносити, то в храмі це просто блюзнірство. Наприклад, розмовляють один з одним і заважають іншим молитися. Ще примудряються битися з-за місця або ще чогось.
Або, наприклад, стоїть людина і співає наполовину тону нижче за церковний хор. І це дуже заважає людям зосереджуватись на молитві. Або жінка встане попереду з маленькою дитиною, яка репетує. А вона ще її трясе, намагається заспокоїти, улюлюкає з нею. У результаті не чути ні священика, ні хору. Це нормально?
У храмі треба молитися, а не виховувати дітей. Дітьми потрібно займатися вдома. Тут не завадило б підключати розсудливість. Необхідно заздалегідь продумати, щоб не заважати людям молитися. При вході до храму треба зняти шапку, а чи не голову.
Якось одна жінка сказала, що її дочка перестала ходити до церкви. Зачекайте, навіщо туди треба ходити? Це не торговий центр, куди всі ходять. Хіба Господь проливав свою кров заради того, щоб ми до церкви ходили? Ні, звісно. Ну, прийшов ти, ну постояв. І що? Яким був, таким і лишився.
Християнства тут нема. А тим часом суть християнського життя полягає у зміні. Прийшов однією людиною, а вийшов — зовсім іншою. Ось це різниця в людині і є християнством. Або ще можна назвати таким словом, як «покаяння». Якщо ми з вами це зрозуміємо, то шанси стати християнами у нас збільшаться.
І навіть якщо хтось ходить у храм і не знає, навіщо він туди ходить, але рано чи пізно зрозуміє, що від нього вимагається, і почне каятися, то в ньому почне відбуватись зміна…
Господь каже, що насіння – Слово Боже – падає на різний ґрунт. Якщо потрапляє на бетон чи асфальт, чи провалиться у глибину, то в результаті нічого не виростає. А якщо впаде на родючий ґрунт, тоді може принести плоди.
Можна ходити в храм кілька десятків років, але все без толку. Жодних плодів. Особливо цікаво спостерігати за тими, хто у церкві працює. Людина буває впевнена в тому, що якщо вона в церкві працює, то Господь вже обов’язково її врятує. Нічого подібного!
Якщо подивитися, як ця людина у храмі з іншими працівниками взаємодіє, тоді все стає зрозумілим. Як вдома поводиться, так само і в храмі. Тільки тут лицемірство проявляється максимально. Зображує із себе благочестивого, наприклад. І кому потрібний цей цирк?
Адже Господь прийшов на землю не для того, щоб влаштовувати цирк чи блюзнірство. Він хоче, щоб все було по-справжньому. І Він хоче, щоб ми йшли назустріч Йому. І Він обов’язково допоможе, якщо ми Його про це попросимо.
Злі бабусі у храмі – це взагалі окрема тема. Це ціле лихо. Вони постійно навчають. Вони постійно норовлять зауваження зробити і навіть можуть дзьобою в спину ткнути. Була в нас така бабуся…
Їм здається, що всі не так роблять. Вони спеціально підстерігають людей, особливо новеньких парафіян, щоб вказати на помилку. Немов бісівську роботу роблять. По суті, вони і є біснуваті. Тому що подібна поведінка — це одна з форм біснування.
Сам Христос казав, що вони й самі не входять, і інших не пускають… Ми таких у храмі вивели.