Цар Давид – одна з легендарних особистостей, про які розповідає Біблія. Він смиренно переносив послані йому випробування, мудро правил своїми підданими і дбав про благо свого народу. Саме до нього моляться про приборканні гніву та даруванні правильних рішень. Життя цього святого є прикладом того, як істинно віруюча людина змогла навчитися милосердя, звільнити свою душу від негативу і подолати всі негаразди.
Чим прославився пророк Давид?
Народився Давид за тисячу років Різдва Христового, ставши восьмим сином Єссея, що був у той час старійшиною міста Віфлеєм. Будучи підлітком Давид пас овече стадо, яке належить батькові. Охороняючи стадо, юнакові доводилося боротися з нападниками на тварин хижаками. Оскільки пастухи були неозброєні, в якості зброї для відбиття атак вовків і інших хижаків юнак використовував пращу, посилаючи з її допомогою каміння точно в ціль. Необхідність постійно вступати в сутичку з хижаками і долати різні небезпеки, навчила юного Давида покладатися на Господа.
Слава прийшла до Давида в віці 18 років. В ту пору на землі ізраїльського народу прийшли язичники-филистимляни, відомі своєю войовничістю і не один раз розоряли ізраїльські землі. Два війська, ізраїльське і филистимському зустрілися біля міста Ефес-Дамм. Филистимляни запропонували вирішити результат бою битвою двох виставлених від кожного війська воїнів. З боку филистимлян виступив воїн-велетень Голіаф, що славиться своєю силою. «Нехай проти мене виступить ваш воїн, – закликав Голіаф. Якщо він переможе, Филистимського, військо піде. Якщо ж я переможу, ізраїльтяни стануть нашими рабами!»
Правлячий в той час ізраїльським народом цар Саул пообіцяв воїну, який переможе Голіафа, віддати свою дочку в дружини. Однак, незважаючи на таку високу нагороду, бажаючих вийти на битву не знайшлося. Прийшовши відвідати братів і батька Давид, був обурений образами, якими Голіаф обсипав Господа і самих ізраїльтян. Палаючи гнівом, він звернувся до Саула, просячи дозволу виступити проти ворога. Але цар відмовив йому, сказавши, що Давид занадто молодий. Тоді юнак розповів царю, як бився з ведмедями, левами і вовками, охороняючи своє стадо і як, поклавшись на Господню волю їх перемагав. Вражений відвагою і вірою Давида, Саул дозволив йому вийти на битву з Голіафом.
Битва з Голіафом
Літописи вказують, що Голіаф був воїном величезного зросту і вийшов на бій, одягнений в броню. Голову його захищав залізний шолом, а в руках він тримав спис. У Давида взагалі не було ніяких обладунків, а його зброєю була звичайна праща. Хто спостерігав за поєдинком людям, здавалося, що підсумок битви уже вирішений. Однак Господь не залишив своєї допомогою Давида, а посланий юнаків з пращі камінь потрапив точно в лоб Голіафу і убив його.
З тих пір Давид здобув ще безліч перемог і мудро правил своїм народом. Помер він після сорока років царювання і був похований в Єрусалимі. У православ’ї образ Давида став прикладом царя, який уособлює велич свого народу і символом непохитної віри в Господа.