Християнин – це не окрема або замкнена в собі особистість, яка живе лише своїм приватним, глибоко особистим життям. На жаль, у світі прийнято вважати, що релігія – це суто приватна справа, про яку не слід говорити в суспільстві або згадувати під час спілкування. Однак істина про те, ким є християнин, показує, що всі ми рятуємося як члени Божого народу. Тому бути християнином означає бути частиною спільноти.
Церква як зібрання різних людей
Церква, як Божий народ, є зібранням людей різних культур, мов і куточків світу. Грецьке слово Εκκλησία (Церква) означає «скликання». Тому щоразу, коли ми молимося, навіть наодинці, маємо усвідомлювати єдність церковної громади, до якої належимо.
Варто поставити собі питання: «До якої Церкви я належу? Чи знаю я тих, з ким творю єдине співтовариство?» Христос казав своїм учням: «Де двоє чи троє зберуться в Моє ім’я, там і Я серед них» (Мт 18, 20). Тому природним проявом сутності Церкви є спільна молитва.
Ми також говорили про те, що вчителем справжньої молитви є Святий Дух, а прояв Його дії – єдність спільноти. Тому важливо відчувати єдиного Духа, в якому ми молимося, коли збираємося разом.
Літургія – служіння Бога людині
Спільна молитва Церкви має особливу силу, значення й характер. Зокрема, коли ми збираємось на Божественну Літургію, яку ще називаємо Службою Божою. У цей момент ми ніби долучаємося до особливого духовного динамізму. Божественна Літургія, або Євхаристичне богослужіння, є справою Божою. Саме Христос нас збирає, кличе й молиться разом із нами та за нас. Служба Божа – це Його справа і Його служіння, тому ми називаємо цю молитву Літургією.
Під час Літургії сам Син Божий сходить з небес до зібраних в Його Ім’я, щоб їм служити. Оскільки ми маємо багато особистих потреб, ран чи невирішених питань, саме Божественна Літургія є найкращим моментом, щоб віддати Богові все, що нас турбує. Це час, коли Бог може відповісти на благання нашої душі.
Дві літургійні трапези: Бог сходить до кожного особисто
Серцевиною Божественної Літургії є дві трапези. Перша – це трапеза Божого Слова, коли ми чуємо, що Господь говорить нам через Святе Письмо. Ми живимося Божим посланням, а священик у проповіді допомагає нам краще його зрозуміти.
Друга – це трапеза Тіла і Крові Христової. У цей момент Господь особисто сходить до кожного з нас, торкається нас своїм Тілом і Кров’ю, роблячи нас однокровними й однотілесними з Ним. Так, через Таїнство Євхаристії ми стаємо живими членами Христової Церкви.
Раніше в євхаристійній молитві під час освячення хліба й вина на Тіло та Кров Ісуса Христа використовувалася така аналогія: як зерна пшениці, розкидані по полях, збираються в один хліб, що стає Тілом Спасителя, так і ми, будучи розпорошеними у світі, збираємося разом на Літургію і, причащаючись Єдиного Тіла Христового, стаємо Церквою.
Єдність Церкви як спільноти
Сьогодні особливо важливо усвідомити спільнотний вимір Церкви. Коли ми збираємося на Літургію, сам Спаситель приходить, щоб узяти на себе наші болі, молитви й прохання та принести їх до Свого Небесного Отця.
Христос як Глава Церкви і Тіла Свого молиться в нас і разом із нами, ведучи нас у молитовному русі за Собою. Тож нехай Святий Дух навчить нас молитися з Церквою і в Церкві, з Христом і в Ньому до нашого Небесного Отця.
Амінь.