Перед батьками та вихователями стоїть дуже складне завдання – говорити з дитиною про війну – завдання не з легких. Багато людей запитують, як донести ці теми і скільки інформації та подробиць можна розкрити дитині.
Деякі батьки відкладають розмову чи взагалі відмовляються від неї. Вони побоюються, що розмова на такі складні теми налякає дитину та погіршить її психічний стан. Це мислення, однак, неправильне, оскільки правильно проведена бесіда заспокоїть дитину і вона почуватиметься впевненіше.
Поради батькам
Батьки хочуть захистити своїх дітей від будь-якої шкоди, тому можуть іноді уникати певних тем або подавати їх у більш м’якій, спотвореній формі, яка не відповідає дійсності. Таке відношення, хоч зазвичай і благонамірне, може бути контрпродуктивним. Дитина може почуватися обдуреною. Тоді вона втрачає довіру до батьків і в неї зростає страх. Вона починає шукати відповіді на свої запитання у невідповідних джерелах, наприклад, розпитуючи колег, переглядаючи сайти з неперевіреною інформацією.
Дуже важливо розповідати своїм дітям про війну, щоб вони отримали від нас таку необхідну підтримку та турботу.
Нижче наведено кілька порад, які слід враховувати під час підготовки до розмови з дитиною про війну:
Якщо дитина сама не порушить тему війни, заохочуйте її до цього. У ситуації, коли дитина сама не порушує цієї теми, варто зробити перший крок і зробити так, щоб з нами завжди можна було поговорити на будь-яку тему. Запитайте, чи є питання щодо поточної ситуації, чи вона знає, що відбувається у нашій країні. Щоб мати можливість почуватися в безпеці, дитині необхідно знати, що відбувається в її оточенні, причому ці знання повинні виходити з перевірених джерел та передаватись значними дорослими.
Починайте розмову, коли самі будете готові до цього — важливо подбати про власний психічний стан. Напруга і нервозність не сприяють розмові, оскільки це може ще більше налякати і напружити дитину.
Будьте чесні і не спотворюйте дійсність – інформація про війну може викликати низку емоцій, особливо сильний страх і тривогу за долі світу та оточуючих нас людей. Називати та приймати свої емоції надзвичайно важливо. Заперечення їх і уникнення теми війни викличе у дитини почуття розгубленості, адже з одного боку, вона отримує повідомлення про існуючу небезпеку, а з іншого боку, її запевняють батьки, що все гаразд і нема про що турбуватися.
Будьте взірцем для наслідування для своєї дитини в конструктивному поводженні з емоціями: під час розмови з дитиною відкрито висловлюйте свої почуття і показуйте дитині, що вона не повинна їх соромитися. Це полегшення поговорити з коханою людиною та поділитися своїми почуттями.
Адаптуйте мову та обсяг інформації до віку та здібностей дитини, будьте терплячими та уважно слухайте повідомлення, що надсилаються дитиною. Намагайтеся відповісти на всі питання, а коли відчуєте, що дитина не до кінця зрозуміла, повторіть і при необхідності переформулюйте свою відповідь.
Дайте дитині час подумати про те, що вона або вона почули – якщо їй або їй потрібна перерва або вона не хоче продовжувати розмову, поважайте це, не тисніть і спробуйте повернутися до теми знову через деякий час.
Зменште вплив відволікаючих факторів , щоб увага обох сторін була зосереджена виключно на розмові. Вимкніть телевізор, телефон, ведіть розмову в затишному місці.
Ви можете використовувати допоміжні матеріали, пояснюючи дитині війну. Наприклад, на ринку доступні казки, які мають познайомити і пояснити дітям різних вікових груп, що таке війна. Старшим дітям можна звернутися до знань, які вони отримали під час уроків історії.
Не показуйте дитині контент, пов’язаний з війною, драматичними сценами та деталями. Не рекомендується включати телепрограму або радіопрограму про поточну ситуацію. Важливо спільно проводити заходи, спрямовані на тимчасове відключення, наприклад, сходити в кіно, на прогулянку або пограти в настільну гру.
Стережіться катастрофи, тобто продумуючи заздалегідь і продумуючи похмурі сценарії. Варто зосередитися тут і зараз.
Не відмовляйтеся від повсякденних справ та дозвілля – дітям потрібна постійність, щоб мати почуття захищеності.
Навчіть дитину говорити на складні теми, щоб чітко висловлювати свої думки та переконання, поважаючи при цьому думку інших людей. Здатність аналізувати та перевіряти інформацію цінна і має бути розвинена у дитини.
Забезпечте дитині фізичну близькість, яка зменшить тривогу та напругу як у дітей, так і у дорослих.
Застосовувати техніку релаксації – релаксаційні казки, візуалізації. Вони можуть зменшити занепокоєння і допомогти вам упоратися зі стресом.
Розмова про війну – складна розмова, і багато хто з батьків можуть вагатися, перш ніж почати її, але для психологічного благополуччя дитини вкрай важливо подолати цей опір і взятися за тему. Діти повинні знати, що відбувається навколо них, щоб відчувати себе у безпеці. Приховування правди, брехня, зміна теми лише посилюють страх та почуття безпорадності.