Стрітення Господнє є одним із двонадесятих православних свят. Воно завершує низку свят, присвячених Різдву Ісусу та його прославленню як Спасителя. Саме слово «стрітення» є дуже давнім і в перекладі означає «зустріч». Про яку ж зустрічі йдеться?
У символічному сенсі Стрітення означає зустріч нового зі старим, Нового Завіту зі Старим. Новий Завіт тут символізує немовля Ісус, первісток, якого, згідно із законом Мойсеєвим, на сороковий день після народження принесли до храму для здійснення обряду. Відповідно до того ж закону, восьмого дня після народження йому було зроблено обрізання і дано ім’я.
У храмі Пресвяту Діву та праведного Йосипа зустрів Симеон Богоприйменець – стародавній старець, якому, за переказами, було вже близько 300 років. Він входив до числа 72 тлумачів, що перекладали Старий Завіт грецькою мовою для Олександрійської бібліотеки, і під час роботи над перекладом книги пророка Ісаї з ним сталося щось дивне. У пророцтві було сказано: «Діва прийме у утробі своєму і народить сина». Симеон вважав це помилкою і вже хотів виправити «діва» на «дружина», але його зупинив ангел Господній, який виголосив, що старець не помре, доки пророцтво не здійсниться.
Сам Дух Божий привів праведного Симеона до Єрусалимського храму, коли туди принесли немовля Ісуса для здійснення обряду та належного жертвопринесення. Святий Дух відкрив старцеві, що немовля на руках у матері і є Месія, покликана врятувати світ. Прийнявши Божественне Дитя на руки, Симеон промовив слова, які згодом стали початком молитви «Нині відпустиш». Після благословення Марії та Йосипа він відкрив Божій Матері, яка доля уготована Її Сину: будучи Месією, стати спокутною жертвою.
При цьому була присутня пророчиця Анна, яка служила Богу в храмі вдень і вночі. Почувши слова Симеона, вона донесла цю звістку до народу і «пророкувала про Нього всім, хто чекав на спасіння в Єрусалимі» (Єв. від Луки, 2:38).
Стрітення – це межа Старого та Нового Завітів. З моменту посвяти Ісуса у віру розпочався новий часовий відрізок. Ісус пройде безліч випробувань на своєму шляху, щоб наприкінці його врятувати людство через спокуту гріхів усіх людей через смерть.
Традиції та звичаї свята
Стрітення – одне з головних церковних свят, названих двонадесятими. 15 лютого віруючі вирушать на урочисте богослужіння, щоб покаятися перед ликами святих, помолитися за щастя та здобути підтримку згори. Щирі молитви можна піднести і з дому – Небеса в цей день відкриті і слухають кожного слова.
Віруючі дотримуються основних традицій святкового дня:
перед святом прибираються у будинках, щоб зустріти 15 лютого у чистоті;
відвідують храми та церкви;
освячують свічки та забирають їх додому після служби;
простягають руку допомоги нужденним;
дбають про близьких та зміцнюють сімейні узи;
не органызовують розважальних заходів і не потурають поганим звичкам;
обмінюються іконами Божої Матері та Спасителя.
Стрітення Господнє — важливе свято, яке нагадує нам про те, що кожна душа заслуговує на порятунок, якщо щиро покаятися і виправити свою поведінку. Цей день даний нам для переосмислення свого життя та виправлення допущених помилок шляхом довірення себе Господу та його волі.