Кожна родина створена за образом та подобою нашої Єдиної Святої Соборної та Апостольської Церкви. Мала сімейна церква, як і велика, має сувору ієрархію, що встановилася, свій сімейний неписаний статут і своїх духовних наставників.
Для дітей у православній родині мати є найпершим учителем та наставником – вчить їсти, говорити, ходити. Потім вчить розуміти, довіряти та працювати. При цьому, хоч би які слова говорила мати, якщо вона сама робить по-іншому, то не буде від слів жодної користі. Тільки особистий приклад і зразок перед очима дитини покажуть, як треба поводитися і як жити у світі з собою.
З віком діти, можливо, більше потягнуться до батька, але їхнє ставлення до своєї першої наставниці завжди буде особливим.
Апостол Павло в посланні до колосян передає слова Господа: «Діти, будьте слухняні батькам вашим у всьому, бо це завгодно Господу» (Кол. 3: 20). Тому батько і мати мають над дітьми особливу владу, дану їм Богом. На цьому ґрунтується і їх вплив на дітей своїми молитвами. Особливо чудодійною може бути материнська молитва про дитину, яку вона народила, вигодувала, дихала з нею одним повітрям і мала з нею одну кров.
Існує чимало притч, казок та розповідей про те, як материнська молитва рятувала дітей від смерті, стихії та злих людей. Але насамперед особливо хочеться згадати Євангеліє. Саме там описані сили материнських молитов, коли Сам Господь чув їх та повертав матерям їхніх дітей. Так, у селі Наїн помер єдиний син вдови. І Господь, зворушений щирим горем матері, змилосердився над нею і наказав юнакові встати. І диво сталося – мертвий підвівся, сів у труні і почав говорити. (Лк.7, 12-16). Люди, які були при цьому, стали славити Господа, а мати та її дитина були найщасливішими людьми цього дня.
Є приклади і з нашого часу їх дуже багато. Хочеться розповісти кілька випадків, коли матері вимольували дітей, але й самі не забували про подяку, беручи на себе обітниці перед Господом і виконуючи їх.
Так, майбутній митрополит Веніамін у дитинстві захворів на крупозне запалення легенів. Його смерть здавалася неминучою, але мати шалено молила Бога і святого Митрофана Воронезького, який особливо шанувався в їх сім’ї, про те, щоб врятували її дитину. При цьому вона дала обітницю, що якщо дитина виживе, то вона пройде пішою паломництвом до Воронежа, де знаходяться мощі Святого. І диво відбулося — дитина погладшала, а жінка пройшла пішки з Тамбовської губернії до Воронежа і назад. Шлях становив понад 200 кілометрів. Але щоб хвороба не повторилася, мати дала також обітницю постити не тільки в середу і п’ятницю, але ще й по понеділках і суворо дотримувалася його все життя.
Також мати іншого відомого православного подвижника, архієрея Трифона, коли її дитина захворіла, старанно молилася Богу та святому мученику Трифону, обіцяючи, що вона намагатиметься наставити сина на служіння Богу, якщо він виживе. Але син, який став ченцем і названий Трифоном, дізнався про цю обітницю від матері лише після постригу. Він казав, що ніколи не помічав, щоб вона його змушувала чи підштовхувала до рішення служити Богові. Його мати просто особистим прикладом, способом життя та своїми молитвами допомогла синові знайти свій шлях до Господа, єдино вірний.
Мільйони матерів хрестять своїх дітей у спину, що виходять з дому, шепочучи їм услід молитви і благословення. І кожна мати повинна пам’ятати, що є найнадійнішим і найвірнішим засобом – материнська молитва.
Але до неї потрібно вдаватися не тільки у страшний момент, коли життя висить на волосині, а постійно, щодня, все життя. Потрібно змінюватися самою, зміниться і дитина, бачачи свою маму, яка живе за Божими заповідями – в любові та добрі.