Блаженна Матрона – одна з найулюбленіших і найшанованіших святих. Це і не дивно, адже дива, які чинила Матінка Матрона, відбувалися в 20 столітті, чому є безліч очевидців та документальних свідчень.
Блаженна Московська Матрона була відзначена святістю від самого народження. Вона народилася в сім’ї бідних селян Тульської губернії. У сім’ї було троє дітей і четверта не була бажаною. Тим більше, коли побачили, що малеча з’явилася на світ сліпою. Але перед народженням дівчинки її мати побачила сон, що білий птах із заплющеними очима на людському обличчі сів їй на руку. Тому тягар у вигляді сліпої дитини залишили в сім’ї.
Але Господь недаремно обрав Матрону для служіння, не просто так дав їй великі дари передбачення та цілительства. Натомість він поклав на неї тяжкий хрест інвалідності, який Матрона терпляче й покірно несла все своє життя.
Богообраність немовляти багато разів була виявлена ще до того, як дівчинка розпочала своє служіння. Під час Таїнства Хрещення, коли батюшка Василь опустив її в купіль, над Матроною з’явився стовп запашного легкого диму.
Священик був неймовірно здивований і оголосив присутнім, що це немовля буде святим. Так і сталося, Матронушка змалку почала виявляти свій духовний зір, який замінював їй очі. Вона орієнтувалася навіть у незнайомому місці, передбачала різні катаклізми та події у житті знайомих та незнайомих їй людей. Якось дівчинка сказала матері, що батько Василь помер. Батьки одразу вирушили до будинку священика і виявилося, що він справді тільки що відійшов до Господа.
Крім тяжкого хреста тілесної немочі, Господь відзначив святу видимим знаком. На її грудях, там, де зазвичай розташовується натільний хрестик на тасьму, була опуклість у формі хреста. То був нерукотворний хрест на її тілі. Коли дівчинка була вже досить великою, років 6 чи 7, мати лаяла її через те, що вона знімає з себе натільний хрест. Але дочка смиренно відповідала їй, що має свій хрестик на грудях. І мати припинила свої нагадування. На той час слава про чудову дівчинку розійшлася по всій окрузі, до неї везли хворих і приходили отримати пораду та напуття. За те, що дівчинка зцілювала людей, попереджала їх про якісь неприємності, їй залишали дари. І Матрона стала головною годувальницею у своїй родині.
Незважаючи на те, що сама не носила нижнього хреста, маючи нерукотворний хрестик на грудях, всім людям вона суворо карала не знімати хреста, ставитися до нього з трепетом і любов’ю. Навіть у радянські роки, коли за натільний хрест можна було вирушити до в’язниці, Матрона вимагала від візитерів наявності цього знака приналежності до православної віри.
Життя приреченої на сліпоту, а потім і нерухомість святої Матрони було досить довгою – 71 рік. І кожна мить її служіння була сповнена турботою про людей, рідну країну та православну віру. Вона розуміла всю складність часу, який випав їй – революція, війна. Тому до людей ставилася зі співчуттям та жалістю, допомагаючи всім, кому могла допомогти.
Господь не часто посилає нам таких праведників. Але коли православна Церква була на межі знищення, саме свята Матрона допомогла тисячам людей врятуватися, зберегти на шиї натільний хрест, а в душі – віру в Бога.