«Та ти точна копія мене у твоєму віці! Зі мною трапилася така сама ситуація тоді». Ви колись чули таку фразу від батьків?
Або, можливо, ви самі помічали, як повторюєте долю матері чи батька, або певні події у конкретному віці, і йдеться не про найщасливіші моменти: розлучення, хворобу, серйозні матеріальні втрати. Деколи ситуація складається таким чином, що здається, ніби ваш рід запрограмований на невдачі. Знайомо?
Що це: закон життя, який не піддається жодному поясненню, випадковість, чи людям просто зручно думати, що у всіх невдачах винна непереборна сила, уникаючи таким чином вирішення певних завдань і прийняття рішень?
Таке явище у психології називається синдромом річниці, і з’явилося воно завдяки тривалому вивченню трансгенераційних зв’язків. Як і ким був виявлений цей синдром, чому він виникає, і як не потрапити на вудочку власної підсвідомості?
Історія відкриття синдрому річниці
Синдром річниці в психології трактується як ситуація, коли деякі події повторюються з покоління в покоління у людей в тому самому віці. Під подіями маються на увазі не поточні життєві етапи, такі як закінчення інституту, народження дітей, укладення шлюбу, а випадки, що несуть трагічний характер.
Феномен відкрила Анн Анселін-Шутценбергер, французький психолог, засновник Міжнародної асоціації групової психотерапії, та докладно описала свої дослідження у книзі «Синдром предків». Вона виявила інтерес до цього питання після того, як її дочка помітила деяку дивну закономірність: у їхній сім’ї ось уже кілька поколінь поспіль помирала друга (молодша дитина) із двох.
Цей факт спонукав Шутценбергер детальніше вивчити сімейні події різних років, внаслідок чого з’ясувалося, що багато дітей у її роді рано ставали сиротами: вмирали батьки хрещениці, матері, діда тощо.
Сам синдром річниці був констатований у процесі роботи з хворими на рак. Одна з пацієнток захворіла в такому ж віці, як і її покійна мати. До речі, дівчина була молода і серйозних стресів не мала. Щоб довести синдром річниці, Шутценбергер вивчала історію всіх своїх пацієнтів, збирала факти подій, що повторюються, з’ясовувала, які були стосунки в сім’ї, дізнавалася різні відомості про родичів хворого, після чого становила генеалогічне дерево з описом подій, що повторюються.
У процесі своїх досліджень Анн Анселін-Шутценбергер виявила роботи своєї колеги, які також стосувалися вивчення цього питання. Жозефіна Хілгард, американський психолог, психіатр та психоаналітик, аналізувала карти пацієнтів психіатричної клініки протягом кількох років і з’ясувала, що раптові напади психозу у хворих пов’язані з тим, що вони повторювали події життя з дитинства, які завдали їм серйозної психологічної травми.
Простіше кажучи, пацієнти досягали такого віку свого батька, коли той, наприклад, потрапляв до психіатричної лікарні чи вмирав. А дітям хворого виповнювалося стільки ж років, скільки їм було в момент, коли стався трагічний випадок.
Як уникнути синдрому річниці?
У вашій голові почали спливати різні життєві ситуації та дивні збіги, які викликають більше запитань, ніж відповідей? Тільки не кажіть, що вами опанувала паніка і вам здається, що запущений маховик уже не зупинити.
Будь-який психологічний вплив, навіть якщо він несвідомий, перейшов до вас з минулого, піддається роботі і може бути усунений, якщо вчасно звернутися за допомогою до фахівців. Але, перш ніж це зробити, спробуйте виконати самостійно такі кроки:
Загляньте у історію своєї сім’ї. Напевно, ваші проблеми криються в подіях минулого, дізнатися про які можна з розповідей родичів, особистих щоденників, листів.
Проаналізуйте історичні події, свідками яких були родичі. Це можуть бути війна, політичні перестановки, депортації. Так, часта фраза наших бабусь «У всьому винна перестройка!», можливо, несе певний сенс. Подумайте.
Зверніться до спогадів із дитинства: згадайте, про що говорили дорослі, що намагалися від вас приховати і які при цьому думки вас відвідували.
Подумайте, чи не назвали вас на честь когось? Буває, що батьки дають ім’я своїй дитині на честь шанованого родича і, відповідно, чекають на таких же успіхів від своєї дитини. Але сама дитина зовсім не хоче займатися тим же, що і її предок, проте всіляко намагається догодити, навіть не усвідомлюючи цього сама, бо відчуває за собою «борг».
Тепер, проаналізувавши сімейну історію, слід від’єднатися від негативного сценарію розвитку подій. Зробити це не просто, але усвідомлення того, що у вас своя доля допоможе вам «запрограмуватися» на щасливе майбутнє без «синдрому річниці».
Розуміння того, чого ви насправді хочете від життя, допоможе вам здобути впевненість у завтрашнього дня і не боятися повторення трагічних подій.
Синдром річниці – це послання від наших предків із минулого. Механізм його дії ще не до кінця вивчений і досі викликає суперечки серед вчених. Є думка, що все це справа рук банального самопрограмування. Так уже влаштована людина: вона здатна власними думками зіпсувати собі життя, думаючи, що якщо трагедія трапилася з його родичем, то вона обов’язково наздожене і її.
Якщо з іншого боку, то синдром річниці – це вираз незавершеного горя, яке людина тримає у собі. Особливо це небезпечно для тих, хто не виявляє депресивного стану при втраті та не дає вихід своїм емоціям. Така «закрита» позиція може в результаті мати негативні наслідки, насамперед, для здоров’я того, хто переживає.
Хтось просто приймає сценарій життя свого родича за свій і слідує йому. Іноді людина сама себе налаштовує на трагедію, несвідомо кидаючись фразами на кшталт «Ось доживу до народження онуків і можна помирати».
Наше життя – це пазл, що складається з вчинків, думок та фраз. Збирати його треба усвідомлено і вчасно виводити з несвідомого те, що залишилося, з якихось причин не вимовлено, не реалізовано, що тяжить і заважає жити.
Якщо ви помітили, що в житті щось йде не так, не варто панікувати та засмучуватися. Зверніться за допомогою до своєї підсвідомості, проаналізуйте емоції, вивчіть історію своєї сім’ї і не соромтеся звертатися за допомогою до професіоналів, якщо не в змозі впоратися з проблемою самостійно.
З будь-якої ситуації можна знайти вихід. Пам’ятайте, ми самі пишемо сценарій свого життя і вибираємо, яку роль у ньому грати. Більше оптимізму і все буде так, як вам хочеться!