Хвилинка цікавої хімії, або про те, чому “екологічний засіб” у вигляді гірчичного порошку з содою завдає природі більшої шкоди, ніж фосфатні мийні засоби
Вкотре натрапила на абсолютно неграмотне твердження: відмовтеся від промислових мийних засобів, використовуйте соду з гірчичним порошком! Давайте розберемося, що таке сода та гірчиця з точки зору хімії і чому вони роблять наші тарілки блискучими?
Гірчиця
А точніше — гірчичний порошок. Одним із його основних компонентів (близько 5% маси) є речовина під назвою синигрин. Саме вона забезпечує “пекучість і сльозоточивість” гірчиці. Синигрин легко розкладається на алілгірчичне масло — ірритант (речовину, що подразнює будь-яку тканину, з якою контактує). Іншими словами, гірчиця, потрапляючи у воду, робить її вкрай некомфортною для риб та інших водних організмів. Але до цього ми ще повернемося.
Що відбувається при змішуванні гірчиці з содою?
Якщо до гірчиці додати соду і розчинити цю суміш у воді, відбувається лужний гідроліз, у процесі якого з синигрину утворюється інша речовина — гідроксиламін. Він, у свою чергу, швидко перетворюється на аміак! Саме аміак “відмиває до блиску” ваші тарілки, вікна, ванну і кухонні поверхні.
Можна, звісно, не морочитися з содою та гірчицею, а просто взяти нашатирний спирт (розчин аміаку) і помити ним будинок. До речі, наші мами й бабусі за радянських часів саме так іноді й робили. Але погодьтеся, “нашатирний спирт” звучить значно менш екологічно, ніж “гірчичний порошок”.
Трохи статистики
Уявімо ситуацію: раптово все населення великого міста (приблизно 500 тисяч домогосподарств) помило після вечері посуд гірчичним порошком із содою. Кожне домогосподарство витратило на це лише 3 грами гірчиці. У результаті:
- 25 500 куб. м води стали токсичними для водних організмів,
- у стічні води потрапило близько 4 кг аміаку.
І це лише після однієї вечері! Після сніданку цифри подвояться. А далі – день за днем…
Проблема очисних споруд
Очисні споруди хоч і застарілі, проте вони розраховані на переробку сульфатів і фосфатів, навіть якщо роблять це лише частково. Але вони не пристосовані до фільтрації великих обсягів аміаку! Наслідки для екосистеми можуть бути фатальними.
До речі, якщо половина міста миє посуд гірчицею, а інша половина — звичайними засобами, ситуація лише погіршується. Аміак та інші сполуки, що виділяються з гірчиці, вбивають бактерії, які відповідають за розкладання сульфатів і фосфатів. У результаті очисні споруди стають ще менш ефективними.
Висновок
Будь-який еколог пояснить вам, що оптимальним рішенням є мінімізація використання мийних засобів, а не сліпа заміна їх на так звані “екологічні” альтернативи, які насправді можуть завдати ще більшої шкоди довкіллю.