Здивуванню отця Сергія, та й його знайомого хірурга, межі не було. Наступати на ногу було боляче. Запалення давало знати про себе. Стражденному прописали сильні антибіотики. Ось тут відкриємо ще один секрет – приймати антибіотики отець Сергій не став. Хіба мало що у нас запалюється, думав він, завжди адже все якось само собою проходило, розсмоктувалося. Піклування про здоров’я він на час відклав, зважаючи на інші, більш важливі, як він вважав, справи і життєві завдання.
У підсумку він втратив час. Запалення захоплювало нові тканини, вражало хрящі, перекинулося на ногу. В якийсь день отець Сергій зрозумів, що проблема не просто є. Ймовірно, вона дуже серйозна. Він знову пішов в клініку. Там зробили якісь знімки, обстеження і щось ще в тому ж роді. Те, що отець Сергій почув, вразило його до самих глибин:
«На жаль, зараження вже неможливо вичистити. Вам загрожує гангрена. Ми змушені будемо ампутувати палець, захопивши частину стопи. Причому втрачати час не можна».
Як же так? Напевно, це помилка, думав він, не можна ж відразу, тепер, ось так лягати під ніж. Він кинувся в інші клініки. Але всюди, навіть в самих дорогих, говорили одне й те саме: треба терміново ампутувати палець, інакше потім доведеться ампутувати ногу, або він просто помре. Так здається дискомфорт з незначною шишкою переріс, за подобою сніжної грудки, в реальну смертельну загрозу. Повірити в це було неможливо, і він продовжував відвідувати самих різних лікарів, задіявши весь відомий йому ресурс знайомих.
Нарешті, в одному науково-дослідному інституті, вислухавши про всі його поневіряння, його обрадували: «Швидше лягайте до нас. У нас є ймовірність вилікувати вас без ампутації». Він тут же погодився і ліг. Передбачалося якесь оперативне втручання, може бути, чистка тканин, як він вважав. Але ближче до вечора, напередодні самої операції, до нього зайшов лікар і сказав: «Ви знаєте, оскільки ви батюшка, я не можу вас обманювати, завтра у вас будуть віднімати палець».
Виявилося, вони прийняли таке рішення, яке не оповіщаючи його, щоб врятувати його від гангрени. Іншого виходу у лікарів в даному випадку просто не було. Чи не губити ж пацієнта, залишаючи його в нескінченних роздумах і поневіряння по медцентру. Дізнавшись про майбутній, отець Сергій не знайшов нічого кращого, як тут же втекти.
Що рухало ним у цей момент? Питання риторичне. Скажемо лише, що священики, такі ж люди, як і всі: з тими ж страхами, сумнівами, переживаннями. Іноді ми й самі не знаємо, як правильно вчинити. Ми віримо, що Бог не залишить, але який повинен бути наступний крок, щоб не схибити, – цього ми не відаємо. Іноді ми навіть не можемо якось гаряче помолитися і чогось мені сміло попросити. Але отець Сергій і при всіх перипетіях з його хворою ногою продовжував літургійне служіння в храмі. Продовжував сповідувати, причащати, проповідувати. Хоч і кульгаючи на одну ногу, він все ж прямував пастирським шляхом, яким колись присвятив себе всією душею.
Ще, і ось це вже ближче до справи, він, абсолютно незалежно від всієї своєї лікарняної історії, замовив на свій прихід ікону святителя Луки (Войно-Ясенецького) і попросив частку мощей цього святого цілителя. Він не давав ніяких обітниць і взагалі не наважувався вимолювати собі якогось дива. Він просто хотів помістити ікону нашого знаменитого чудотворця в храм якраз до свята святителя Луки – 11 червня.
Він не наважувався вимолювати собі якогось дива. Він просто молився…
І ось, ікона написана, а частка мощей передана. Мощевик розмістили на самій іконі. Ікона поміщена в храмі. Отець Сергій у визначений день, тобто 11 червня, здійснив літургію, молебень святителю, прочитав молитву, заспівав разом з усіма величання, підійшов до ікони, приклався до святих мощей. Все, як у всіх на таких святкових службах. Думати про свою лікарняну ситуацію не хотілося. Він просто молився. Без надривів і без заламування рук. Молився так, як написано в служебникуе, в молитовнику, в требніку. А на наступний ранок, 12 червня, він прокинувся і раптом виявив дивовижну річ.
Ні на пальці, ні на стопі ніякого запалення не було. Наче нічого й не сталося. При цьому в місцях колишнього зараження опинилися дрібні шви, як ніби вночі, поки він спав, його прооперував невидимий хірург – і врятував його від можливої гангрени і від неминучої ампутації. Обстеження підтвердило: нога і палець здорові, і навіть ушкодження сухожилля не спостерігається.
Ось, власне, і все, що сталося зі знайомим мені отцем Сергієм. Дивні діла Твої, Господи!
Висновок же, напевно, буде таким. Якщо у тебе немає серйозної проблеми, то чи не створюй її собі сам. Якщо ж ти встиг завести себе в нетрі, щось не впадай у відчай. Пам’ятай, у нас є святі угодники, в Небесному світі вони виходять після стояння перед Богом, вони бачать нас і можуть, з ласки Божої, вивести з будь-яких життєвих тупиків.