Церковними правилами жінці протягом сорока днів після пологів наказується не входити в храм протягом 40 днів. На сороковий день священик повинен прочитати над нею спеціальну дозвільну молитву. Іноді читання цієї молитви відбувається пізніше, наприклад, в день хрещення немовляти, іноді, в силу обставин, раніше. Звідки взялася ця традиція і чому після пологів не можна до церкви?
Витоки цього звичаю – в Старому Завіті. У книзі Левіт йдеться: «Коли жінка зачне, і породить дитя чоловічої статі, то буде вона нечиста сім днів; як в дні страждань її очищенням, вона буде нечиста; а восьмого дня буде обрізане тіло крайньої плоті його і тридцять три дні повинна вона сидіти в крові очищення своїй; до всякої святощі не повинна торкатися і до святині не ввійде аж до виповнення днів очищення її.
Якщо ж вона породить дитя жіночої статі, то під час очищення свого вона буде нечиста два тижні, і шістдесят шість днів буде сидіти вона на крові.
Після закінчення днів очищення її за сина або за дочку, принесе вона однорічне ягня на цілопалення, та голуба або горлицю на жертву за гріх, до входу скинії заповіту до священика він принесе це перед Господнє обличчя, і очистить її, і вона очиститься від джерела своєї крови»(Лев.12: 1-8).
У новозавітній час ставлення до пологів і післяпологовий період змінилося: тепер ми не приносимо в храм жертовних тварин (ні в цьому випадку, ні в будь-якому іншому, адже Ісус Христос приніс Себе в жертву за наші гріхи), а період в 40 днів узятий як середній час, протягом якого можуть тривати післяпологові виділення у жінки. Крім того, в перший місяць після пологів жінка потребує відновлення, а дитина в особливого догляду, і для відвідування богослужінь у породіллі не вистачає ні сил, ні часу.
Молитва на 40-й день читається для того, щоб ввести жінку, яка тривалий час не відвідувала храм, в літургійне життя Церкви. При цьому в перші тижні після пологів можна і потрібно продовжувати молитися вдома, читати Євангеліє.
Сенс і призначення післяпологових молитов частково педагогічні – щоб батьки підготувалися до того, щоб ввести дитину в священний простір храму і в Таїнства Церкви.
Деяких бентежить в молитві про народила жінці благання до Господа «омий єї скверну тілесну і скверну душевну». Звичайно, Церква сьогодні не вважає, що, народивши дитину, жінка стає «нечистою» і може осквернити своєю присутністю храм. Але ми всі є нащадками Адама, тому в п’ятдесятому псалмі говориться: «У гріхах породила мене мати моя».
Мова не йде про те, що фізичне злягання чоловіка і жінки і зачаття дитини – гріховні, але, коли людина приходить в світ, вона, тим не менш, несе на собі печатку первородного гріха. У требніку є цілий цикл молитов, пов’язаних з народженням дитини – молитва в перший день після пологів, молитва на наречення імені, яка читається на восьмий день, молитва сорокового дня, яка читається над матір’ю. Далі вже передбачається хрещення немовляти.
У практиці церковного життя цей цикл кілька трансформувався – наприклад, наречення імені зараз відбувається під час хрещення. Природно, при необхідності, наприклад, в разі небезпеки для життя дитини або матері, можна охрестити дитину і причастити матір не чекаючи сорокового дня. Тут немає абсолютизму, все ж потрібно тлумачити ці правила в контексті епохи, в якій вони з’явилися.