Напевно, немає в світі більш відомої молитви, ніж молитва «Отче наш». Для багатьох – це перша молитва, якої навчали нас наші бабусі, які пронесли віру крізь період богоборства. Ми настільки звикли до неї, що навіть забуваємо про що ховається за простими і зрозумілими словами. Господня молитва часто «пролітає» повз наш розум і серце, як щось буденне, як звичний «пролог» до молитов іншим.
Але давайте, хоч трохи, хоч ненадовго зупинимо нашу на ній увагу. Молитва «Отче наш» старослов’янською мовою – це, мабуть, одна з небагатьох молитов, повністю зрозумілих без перекладу і це одна з її, скажімо так, практичних цінностей. Для придбання навички сприйняття мови корисно слухати або читати тексти старослов’янською.
В цьому плані текст «Отче наш» старослов’янською мовою набуває особливої цінності, так як є свого роду «ниточкою» зв’язує нас з культурою і духовністю наших предків. Повний текст старослов’янською знайти нескладно, тому не варто нехтувати можливістю звернення до нього, не упускаючи і такий, начебто незначний, нюанс як читання «Отче наш» з наголосом.
Тлумачень на всі сім прохань Господньої молитви існує велика безліч, розглянути які, в рамках невеликої публікації не представляється можливим, тому обмежимося лише загальними зауваженнями. Починається молитва словами звернення до нашого Бога Отця, а подібним чином звертатися може лише син (або дочка). Такими Богу ми є як походженням, так і по благодаті.
За проханням про пришестя Царства Господнього та реалізації волі Його, відразу слід прохання про дарування хліба насущного. Це свідчення єдності Бога і людини, істот небесних і істот земних; це свідчення того, що скріпляє воєдино матеріальної і духовної складових нашої природи, розпад якої – протиприродна трагедія, що стала в результаті гріхопадіння.
Також свящмуч. Кипріян Карфагенський нагадує нам, що поняття «хліба» можна сприймати і в надприродньому сенсі, адже «хлібом життя» для нас є Христос і, на відміну від звичайного хліба, який може бути надбанням усіх людей, Він – «хліб» тільки наш, християн. Гріх – це не просто якесь юридичне порушення закону, його взагалі ніяк не можна обмежити лише правовими категоріями.
Будь-яке вчинення гріха повинно сприйматися нами як відпадання від Бога, розлука з Джерелом, з Хлібом нашому житті. Тому і покаяння є примирення з Господом. Звідси і прохання про залишення боргів, є актом примирення, а умова його виконання – наша здатність прощати власних кривдників. Щодня читаючи молитву «Отче наш» ми постійно нагадуємо собі про власну гріховність, що ми і дня не можемо прожити без проступків і тим самим усуваємо самовдоволення і зрозумілість.
Важливо сказати і про те, що зі згаданої трагічності розлучення душі і тіла людини гармонійно випливає прохання про не введення в спокусу і позбавленні від лукавого.
Спокуса – за вдалим зауваженням прп. Максима – це закон гріха – тобто та сама причина розколу людської природи, а лукавий – джерело спокус, демон-спокусник, єдиною метою якого є згуба людини через посилення розколу. Також тут ми бачимо, що інфернальні сили, хоча і володіють власною активністю, але діють в нашому житті рівно настільки, наскільки їм дозволить Господь.
Таким чином, у всьому творінні, в тому числі і в злих духів, діє Промисел Божий. Господь попускає демонам наближатися до нас, ми, в свою чергу, проявляючи вольове зусилля, шукаючи допомоги у Всевишнього, просимо позбавити нас від них, тим самим плекаємо в собі любов до Бога, наближаємось до Нього.
Ці невеликі зауваження – лише маленька дещиця тих тем, які можна винести з молитви «Отче наш», тому, оглядаючи повністю текст молитви, можна і потрібно сприймати його не тільки як звернення до Бога, а й міркувати над ним. У кожного з нас є час, коли ми гуляємо в парку, їдемо в транспорті, або просто будь-яким чином перемішати з точки А в точку Б, і в цей час не варто бездумно дивитися у вікно, собі під ноги, але краще подумати над темами вічними, що, в свою чергу, допоможе відволіктися і від думок гріховних.