Псалмоспівець Асаф, що жив за часів царя Давида, написав 12 псалмів. Особливе місце серед них займає 72-й псалом.
Потрібно читати псалом 72 як молитву про беззаконних людей, які чинять зло, щоб Бог їх виправив, а також в разі гонінь на праведних.
Псалом 72 присвячений темі несправедливості в світі і спробам її дозволу, спробам знайти відповідь: чому благоденствують нечестиві, терплять лиха праведні.
Для сучасних християн сенс псалма з давніх часів не змінився. Бачачи мирську несправедливість, можна бунтувати і влаштовувати революції, а можна подивитися в кінець людського життя і зрозуміти, що зникнуть як сон успіхи нечестивих, а ті, хто думками і справами з Богом, буде мати вічне благо. Псалом 72 – чудовий, глибокий за змістом, лікуючий розум суспільства. Ця пісня – як дерево для змученого спекою життєвої несправедливості людського серця.
Даний псалом можна вважати вінцем переможця, переможця своїх страхів і сумнівів, боягузтва і маловір’я.
- Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем!
2. Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої.
3. Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних.
4. Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні.
5. У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди.
6. Тому—то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої.
7. Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця.
8. З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють.
9. До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю.
10. Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею,
11. і кажуть: “Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?”
12. І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство.
13. [І я сказав:] “Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої;
14. віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?”
15. Але коли б я сказав: “Буду і я так жити”, то я став би зрадником перед родом синів Твоїх.
16. І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх.
17. Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього.
18. Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони.
19. Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої.
20. Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм.
21. Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя,
22. я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою.
23. Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою.
24. Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене.
25. Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі?
26. Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки.
27. Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе.
28. А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй…