Молитва – це наше звернення до Господа, який усе знає, бачить і неодмінно відповість, даруючи людині прохане. Молитву від звичайного прохання відрізняє усвідомленість і віра в силу Всевишнього. Бог може дати нам усе й обдарувати людину тим, у чому вона має потребу. Зокрема, і зцілити людину, якщо вважатиме, що це буде їй на користь. Звертаючись до Всевишнього, передусім ми маємо просити мудрості, а вже потім звертатися з іншими проханнями, які Господь виконає, якщо людина справді цього потребує.
Господь створив людину як досконалу істоту, не схильну до хвороб, печалі та старіння. Але, впавши в гріх, людина втратила ці безцінні дари. Їй почало бракувати мудрості, смирення, любові. Тому духовне зцілення стало для людини життєво необхідним. Звертаючи молитву до Всевишнього, ми, перш за все, просимо про зцілення не лише від недуг, але й від пристрастей, які нас охоплюють. Адже саме пристрасті руйнують як душу, так і тіло. Молитва – це крок до духовного зцілення, який наближає людину до Господа.
Говорячи про зцілення, люди часто плутають терміни «лікування» та «зцілення». Розгляньмо приклад: людина хворіє на якусь інфекцію чи потребує хірургічного втручання. За допомогою медичного лікування та ресурсів власного організму людина одужує. Тобто відбувається лікування, але не зцілення. Людина має величезні здатності до відновлення, які активізуються у разі хвороби. Але її душа при цьому не отримує зцілення, а отже, шлях для нових хвороб залишається відкритим.
Зцілення – це поняття духовне. Уявімо, що в бійці хуліган отримав поранення. Звісно, медики допоможуть йому, оброблять рану, призначать ліки, і людина одужає. Але своїм лікуванням хуліган буде завдячувати лише медичному втручанню та своєму організму. Душа його в цьому процесі не бере участі. Така людина не має в собі дару зцілення, дарованого Господом, і живе інстинктами, забуваючи про власну душу.
Коли нас долає недуга, ми часто запитуємо себе: «Чому це сталося?» Ненависть, агресія, злість, лють – усе це призводить до небезпечних ситуацій і провокує появу хвороб. Будь-яка хвороба, навіть така, що здається нам несуттєвою, – це знак, який вказує на те, що людині слід згадати про свою душу.
Адже хвороба викликає не лише фізичний, а й духовний дискомфорт. Існує багато випадків, коли, прагнучи зцілити душу, звертаючись до Господа з щирою молитвою та вірою, людина одужує, навіть не вдаючись до медицини. Проте слід розуміти, що спершу оновлення відбувається в душі людини, а вже потім зцілюється її тілесна оболонка.
Кожен із нас проходить через випробування, щоб отримати безцінний досвід. Господь дає нам час, аби ми усвідомили, що без Його волі ми нічого не можемо зробити. Зрозумівши це, людина звертається до Всевишнього й за своєю вірою отримує зцілення.