Так вже влаштовані люди, що вони особливо потребують віри у важкі моменти свого життя. І ми, християни, знаємо, що Господь завжди поруч із тією людиною, яка не сумнівається у своїй вірі.
Хтось відкриває перед нами двері, а хтось зачиняє. Але зачинені двері – це зовсім не завжди щось погане.
Спиридон входив у місця, де були рослини, і перетворював будь-яку тварину… на золото. Для чого святий жертвував тваринами?
Так вже влаштовані люди, що вони особливо потребують віри у важкі моменти свого життя. І ми, християни, знаємо, що Господь завжди поруч із тією людиною, яка не сумнівається у своїй вірі.
Ми також знаємо, що сам Ісус, проповідуючи під час Свого земного життя, прагнув бути поруч саме з тими людьми, які відчували духовний голод і потребу в Його допомозі.
Нехай у кожному домі буде мир і хліб! А в кожному серці – тиха молитва!
І понині будь-яке випробування – це наближення Христа до людини. Кажуть, що біда перевіряє друзів. А Спаситель перевіряє міцність віри через наші труднощі.
Більше того, у момент випробування Він посилає нам різних людей – і віруючих, і невіруючих, і з хрестом на грудях, і без нього. І це дуже важливо для християнина, адже підтверджує істинність віри.
Йому видніше, які двері перед нами відкрити, а які зачинити.
Хтось відкриває перед нами двері, а хтось зачиняє. Але зачинені двері – це зовсім не завжди щось погане. Адже зачинені двері іноді стають для людини справжнім порятунком. Господь провидливий. Йому видніше, які двері перед нами відкрити, а які зачинити.
Щасливі люди, які вміють розмовляти з Господом! Зізнаюся, у дитинстві я ніяк не міг зрозуміти, як із Ним розмовляти. Поки техпрацівниця в школі, баба Маша, як ми її називали, просто не пояснила:
– Ти, синку, – навчала вона мене, – говори з Богом, як із найдорожчою людиною, як із рідним Батьком. Ділися з Ним без приховування своїми секретами. Говори про все, що тебе хвилює. І вір: Він чує кожне твоє слово.
– А якщо чує, то допоможе?
– Обов’язково допоможе! І саме так, як буде корисно для тебе.
Пам’ятаю, після слів баби Маші у мене ніби крила за спиною виросли. Спочатку я навчився говорити з Господом. Потім – зі святими і своїм Ангелом-охоронцем. А тепер без молитви, без Святого Причастя, без літургії та ікон я вже не уявляю свого життя.
Ці розмови дають мені спокій і впевненість. Адже наша віра – як квітка, що розпускається. Все буде до снаги християнину, якщо він ставиться до Господа як до близького друга.
Люди по-різному приходять до віри: хтось у дитинстві, а хтось уже в дорослому віці.
Нагадаю, друзі, що святитель і великий Чудотворець Спиридон Триміфунтський завжди говорив: «У мене є один Друг, який мені допомагає. Це Господь».
Спиридон входив у місця, де були рослини, і перетворював будь-яку тварину… на золото. Для чого святий жертвував тваринами?
По-перше, він вирішував фінансове питання людини, яка до нього зверталася.
По-друге, святий Спиридон нічого не дарував, адже давав золото з умовою повернення. Відповідно, тварина, яку було перетворено, поверталася до святого. А вже сам святий Спиридон відпускав її на волю.
Отже, можна зробити висновок, що Чудотворець рятував і людей, і тварин. Але для того, щоб творити такі чудеса, потрібна, погодьтеся, неймовірна віра, яка досягається в процесі життєвого шляху. Тобто залежить від щирого прагнення людини до Христа Спасителя.
Ось чому для нас, християн, віра – це наше все! Бережімо її і ставмося до неї з трепетом.
Нехай допоможе всім нам Господь!