Про велику чесноту, яку треба плекати і оберігати з юних років
Про велику чесноту, яку треба плекати і оберігати з юних років

Про велику чесноту, яку треба плекати і оберігати з юних років

Цнотливість – чеснота, яка оберігає людину в чистоті. Прп. Петро Дамаскін говорить, що, коли ми згадуємо про цнотливість, мається на увазі не тільки тілесна чистота, хоча це, безумовно, вкрай важливо.

Людина зберігає цілісність і чистоту всього свого єства: розуму, серця, тіла.

Свт. Ігнатій радив: якщо бажаєш досягнути цнотливості, то повинен спочатку досягти чистоти розуму, щоб думка не шукала нечистоти. А потім потрібно захищати своє серце, щоб воно не тяжіло, не шукало будь-яких нечистих насолод. І тільки тоді, коли досягнеш чистоти розуму і серця, легко буде досягти чистоти тіла.

Цнотливість – це дійсно велика чеснота, яку потрібно плекати і оберігати з юних років. Сучасна цивілізація привчає нас до гріха і направляє свої стріли в першу чергу на підростаюче покоління, буквально – дітей.

Сьогодні в школах активно насаджується курс зі статевого виховання. Для чого це робиться? Для того, щоб з самих юних років діти втратили чистоту і цнотливість.

Спочатку втрачається сором, який є зберігачем цнотливості. Звикаючи до гріха, людина втрачає сором. Треба захищати своїх дітей, виховувати в них сором і цнотливість.

Коли втрачають цнотливість? Коли людина нічого не робить. Коли людина не займається своїм вихованням, лінується, пропалює життя в неробстві. Начебто все знає, але не вистачає сил спонукати себе до дії, змін, добра. Перебуває в безплідних мріях про свої майбутні чесноти.

Неробство – страшний порок. Недарма протягом усього Великого посту ми молимося словами прп. Єфрема Сирина і просимо, щоб Господь дарував нам цнотливість і позбавив від духу неробства. Прп. Никодим Святогорець говорив, що диявол, створюючи школу зла і лукавства, що не сам там викладає, він наймає вчителя на ім’я «неробство».

Саме цей учитель якраз і навчає людину понад усі наші гріхи. Людина може навіть і не робити гріха фізичного, але перебувати постійно думками в нечистоті. Нічого не хоче робити, живе в мріях. Але у такої людини ми не побачимо і сліду ліні, коли мова йде про отримання насолоди.

Ми повинні щось постійно робити, хоч трохи. Треба поспішати бути діяльним, час оманливий, самовпевненість, що ми ще встигнемо колись потім, – помилковий порадник.

Що робити, щоб виховати в собі цнотливість? Ніколи не забувати, що Бог все бачить, ми ходимо під Богом. Будь-яка думка, сердечне сподівання, рух серця не приховати від Нього – ми як на долоні. Якщо не боїшся Бога, хоча б посоромся, коли хочеш зробити щось погане.

Якщо мета нашого життя порятунок, то все інше стає другорядним і малозначущим.

Коли все наше життя буде під нашим контролем, воно автоматично наповнюється особливим змістом, відповідним Божого Промислом про нас, а це значить, воно благословенне.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

error: Content is protected !!
We use cookies in order to give you the best possible experience on our website. By continuing to use this site, you agree to our use of cookies.
Accept