Цнотливість – чеснота, яка оберігає людину в чистоті. Прп. Петро Дамаскін говорить, що, коли ми згадуємо про цнотливість, мається на увазі не тільки тілесна чистота, хоча це, безумовно, вкрай важливо.
Людина зберігає цілісність і чистоту всього свого єства: розуму, серця, тіла.
Свт. Ігнатій радив: якщо бажаєш досягнути цнотливості, то повинен спочатку досягти чистоти розуму, щоб думка не шукала нечистоти. А потім потрібно захищати своє серце, щоб воно не тяжіло, не шукало будь-яких нечистих насолод. І тільки тоді, коли досягнеш чистоти розуму і серця, легко буде досягти чистоти тіла.
Цнотливість – це дійсно велика чеснота, яку потрібно плекати і оберігати з юних років. Сучасна цивілізація привчає нас до гріха і направляє свої стріли в першу чергу на підростаюче покоління, буквально – дітей.
Сьогодні в школах активно насаджується курс зі статевого виховання. Для чого це робиться? Для того, щоб з самих юних років діти втратили чистоту і цнотливість.
Спочатку втрачається сором, який є зберігачем цнотливості. Звикаючи до гріха, людина втрачає сором. Треба захищати своїх дітей, виховувати в них сором і цнотливість.
Коли втрачають цнотливість? Коли людина нічого не робить. Коли людина не займається своїм вихованням, лінується, пропалює життя в неробстві. Начебто все знає, але не вистачає сил спонукати себе до дії, змін, добра. Перебуває в безплідних мріях про свої майбутні чесноти.
Неробство – страшний порок. Недарма протягом усього Великого посту ми молимося словами прп. Єфрема Сирина і просимо, щоб Господь дарував нам цнотливість і позбавив від духу неробства. Прп. Никодим Святогорець говорив, що диявол, створюючи школу зла і лукавства, що не сам там викладає, він наймає вчителя на ім’я «неробство».
Саме цей учитель якраз і навчає людину понад усі наші гріхи. Людина може навіть і не робити гріха фізичного, але перебувати постійно думками в нечистоті. Нічого не хоче робити, живе в мріях. Але у такої людини ми не побачимо і сліду ліні, коли мова йде про отримання насолоди.
Ми повинні щось постійно робити, хоч трохи. Треба поспішати бути діяльним, час оманливий, самовпевненість, що ми ще встигнемо колись потім, – помилковий порадник.
Що робити, щоб виховати в собі цнотливість? Ніколи не забувати, що Бог все бачить, ми ходимо під Богом. Будь-яка думка, сердечне сподівання, рух серця не приховати від Нього – ми як на долоні. Якщо не боїшся Бога, хоча б посоромся, коли хочеш зробити щось погане.
Якщо мета нашого життя порятунок, то все інше стає другорядним і малозначущим.
Коли все наше життя буде під нашим контролем, воно автоматично наповнюється особливим змістом, відповідним Божого Промислом про нас, а це значить, воно благословенне.