Христос Воскрес, сомолитовики. Не знаю, з чого почати. Скажу так, що наш шлях здається нам не легким тому, що ми не віримо і не довіряємо Богу. Доходило до мене це довго. Я говорив: «я люблю Тебе, Боже і вірю», а щойно приходила спокуса чи випробування, ворог мене як козишку душив, і я сумнівався, що Бог любить мене.
Як благодать відвідає, так люблю, а як спокуса – так я, купка гною марна (в принципі суть душі моєї, це жах), соромлюся постійно. Проклята вада збентеження зводить з розуму просто. І через кілька років до мене дійшло, що гріш ціна моєї вірі та любові.
Але Господь любить навіть таке сміття нікому не потрібне і рятує. Звичайно, буває не так, як мені хочеться, я ремствую і психую навіть, дорослий мужику, 33 роки скоро, якщо що.
Милостивий Бог дарував мені молитися 2 роки акафістом Ангелу-Хранителю. І так, щодня своїми словами згадував у молитвах дівчину, яку я знайшов, з Божої милості і молитвам Ангела-Хранителя, на сайті знайомств. Галина її кликати, зараз їй років 30 доходить, мабуть, сторінка була покинута. Так і не спілкувалися. І ось пару днів тому я просто взяв і перестав молитися за неї, ніби все вистачить.
Пишу не для хвастощів, я сам не зрозумів спочатку, але Господь дарував зрозуміти, що Він так вчить довіряти Йому в самих для нас уявних божевільних, іноді цілком незрозумілих обставин і спокус.
Так було потрібне, і все. Тому вчіться довіряти себе Богові і дайте Йому спокійно рятувати вас, потерпіть, якщо Господь використовує вас, щоб врятувати ще когось. Ви молитеся, друзі, це диво!
Не кажіть, що обділені талантом, це і є той талант, який у землю ми зариваємо, дивлячись на таланти, які мають багато. Я, егоїст, ніколи б сам ні за кого не помолився.
Весь час я нию про те, чому я так довго не отримую проханого… Я ще не отримав того, так мені здається важливого, а вже божеволію від цього. А що буде, якщо я отримаю все, що хочу? Дійшло, нарешті, як до жирафу. Тепер прошу щирого серця, щоб я міг гідно прийняти прохання і не загинути, не забути Бога, що найголовніше.
Тому що через побутові дрібниці щоденні, найпростіші, можу так заплутатися, що аж погано стає, все забуваю.
Також скажу ще, якщо відвідала сильна скорбота нестерпна, і виходу не бачиться, моліться Богородичним правилом, воно не легке, і ворог накинеться одразу. Але не сумнівайтеся, моліться головне, Богородиця витягне з будь-якого лиха і не сповільнить.
Також не забувайте молитися “непопулярним” святим, вони так чекають, щоб хтось з ними потоваришував, а то молимося тільки про себе, а зрозуміти, що це – наші справжні друзі та брати і сестри… дивно як вони нас люблять і не зрадять ніколи…
Праведний Іван Кронштадтський так скоро відгукується, коли не попросиш, добрий такий, не передати словами. Святі Нектарій Егінський, Паїсій Святогорець – такі, можна сказати, молоді святі… і таких цілий сонм, а ми звикли молитися “популярним”, самі себе позбавляючи допомоги та милості.
У того проси те, тільки у тієї ікони загалом язичництвом заражені всі ми. При цьому, думаючи про свої бажання постійно, ми не бачимо, що Господь хоче сказати нам і дарувати. І дарує: змінюється серце, ставлення до ближніх. Але яка різниця? Я ж хочу одружитися і стати багатим і т.п., а душу врятувати, то потім колись і те, можливо…
Підсумовуючи все сказане, скажу ще, що Господь повністю незбагненний у своїх справах. Не приміряйте на себе життя інших людей або святих, слідкуйте за своїм шляхом, заблукати дуже легко.
Я заходжу часто не туди, довіра має бути проста і повна, в дитинстві віриш батькам, коли ведуть тебе через дорогу за руку між купи сигнальних і димящих машин, от буває так і в житті.
Цей холод по спині посеред ночі і задушливий крик душі, який чуєш тільки ти, і щосили кличеш: Христос Воскрес із мертвих! І ворог біжить, як комар, хто пережив, той зрозуміє.
Брати і сестри, міцної віри всім вам у Бога та довіри. Вставайте завжди, коли ворог покладе на лопатки. Ви до Бога все одно йдете напролом. Гіркота поразки після незліченних невдач здасться солодкою, коли кажеш: «Надіяюся на Тебе, Боже»!
Коли все добре – це одне. І як Давід волав у скорботах – це зовсім інший досвід. Тільки в гіркоті, жовчі повній, розкуштуєш насолоду Імені найсолодшого Ісуса, слава Йому на віки.
Пустелі не обминути, до землі обитованої так одразу не прийти. Господь проведе нас Сам, давайте постараємося не заважати Йому. Звертатимемо не туди і довше йтимемо.