Всі підступи і численні пастки, розставлені нечистю, розгадати під силу лише самому Господу та його святим помічникам. Але погодьтеся, друзі, що й ми, прості християни, повинні знати хоча б ази того, як диявол себе видає? Як йому протистояти і чого насамперед треба остерігатися?
Преподобного Антонія Великого біси боялися, як вогню.
Почну ж свою розповідь все-таки з притчі, що вмістила в себе життєвий досвід багатьох людей. Нагадаю, що навіть Господь любив говорити мовою притчі. Отже…
Притча «Хитрий торгаш»
Раніше у містечку Кониця не було банку. Коли люди хотіли отримати позику, вони йшли до Янини. По кілька людей із навколишніх сіл збиралися і йшли сімдесят два кілометри пішки, щоб позичати грошей і купити, наприклад, коня.
На той час, маючи коня, можна було утримувати сім’ю. Свого коня запрягали в пару ще з чиїмось і так орали.
Одного разу подався один селянин до Янини позичати грошей, щоб купити годувальника-коня і не мучитися з мотикою. А отримавши в банку позику, пішов роззябитися по єврейських крамницях.
Один єврей побачив його і потягнув усередину: «Ну, дядьку, заходь, що за краса, подивися!».
Зайшов селянин до крамниці, а єврей давай знімати з полиць рулони тканини. «Бери, – казав, – добрий матеріал! А для дітей твоїх я віддам і дешевше!».
Вирвався селянин з однієї крамниці і пішов до іншої. «А ну-но, дядько, – каже йому торгаш, – проходь усередину, тобі вже я точно віддам товар дешевше!». Знімав перед ним рулони, розкривав, розгортав…
Насамкінець закружляла у нашого бідолахи голова. «Ну, що ж зробити, – подумав він, – якщо продавець поступається для дітей подешевше…»
Віддав він єврею ті гроші, що взяв у банку, і купив рулон тканини. А коли розгледів – вона виявилася зотліла! Та й для чого було купувати цілий рулон матерії? Рулонами тканину навіть багаті не купували, брали скільки було потрібно.
Повернувся він додому з рулоном гнилої тканини. “А де ж кінь?” – Запитують його односельці. «Я, – каже він, – матеріалу для хлопців приніс!».
Сказати правду про тканину не зміг – соромно було … Лаяв себе, звичайно. А робити нічого. І в банк тепер заборгував, і коня не купив… Нічого не приніс до будинку, крім нового боргу та рулону з’їденої тканини.
Ну і давай знову за своє: мотижити землю, мучитися, відпрацьовувати борг! А якби купив коня, то повернувся б верхи, прикупив би і для дому чогось і надалі не вбивався б на полі з мотикою. Ось до чого доводить роззяви.
Також чинить і диявол. Як хитрий торгаш, він тягне людину то з одного боку, то з іншого. Ставить підніжки, домагаючись, зрештою, того, щоб той у всьому йшов у нього на поводі. І немає в людини сил ні чинити опір, ні відмовитися.
Будьте уважні, друзі, до всього, що з вами відбувається. Чи не трапляється з вами, таке, що, вирушаючи в одне місце, ви несподівано для себе опиняєтеся зовсім в іншому?
Коли ви ні з того, ні з цього раптом круто змінюєте свої плани, чим шкодите собі та своїм близьким? І самі дивуєтеся тому, що ваші дії все частіше вносять плутанину і хаос у ваше життя.
Адже, виключаючи втручання диявола і нічого не роблячи, людина може перебувати у його владі довгі роки.
Але чого, спитайте, все-таки найбільше бояться біси?
Відповідь я знайшов у священноченця Дорофія. На його думку, біси найбільше бояться 6 чеснот:
голодного черева
спраги
молитви Ісусової
хресного знамення, коли хтось добре осяяє себе хрестом
частого причастя, коли хтось причащається часто
і тих, що сподіваються на Бога всією душею, і віруючих, і сподіваються на Бога без сумнівів. Бо немає для бісів нічого страшнішого за цю зброю.
Молитва Ісусова і відкриває присутність бісів у людині, і виганяє їх із людини.
Прислухаємось до мудрих порад! Адже диявол хоче лише одного – щоб людина губила себе і губила тих, хто поруч, тягнучи всіх за собою. Щоб людина брехала, грішила, втрачала голову, псувала життя не тільки собі, а й оточуючим.
Диявольські витівки, наче вірус. Тому треба бути завжди напоготові. І краще не озвучувати задумані плани, а несучи додому цінне, не хвалитися! Тоді і плани здійснюватимуться, і заощадження будуть цілими.