Чому обираємо Ісусову молитву?
Раніше ми вже писали, що Ісусова молитва є відповіддю на заклик апостола Павла безупинно перебувати перед Богом. Вона — ліки від розсіяння та занурення у повсякденну метушню.
Корені цієї молитви — у Біблії. Притча про митаря і фарисея розповідає про два види молитов (Лк. 18:9–14). Один із них — самовдоволений фарисей, інший — щирий митар, який бив себе в груди й промовляв: «Боже, будь милостивий до мене, грішного».
Церковний варіант звучить так: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного». А зовсім коротка форма: «Господи, помилуй». Ця молитва особливо корисна, коли немає часу на довгі слова. У час біди чи спокуси ці слова злітають просто з серця до престолу Божого.
Коли промовляти Ісусову молитву?
Ситуацій, коли вона потрібна, дуже багато:
- Під час аварії: навіть за мить до зіткнення встигаєш попросити Бога про допомогу.
- Операції чи народження дітей: коли біль і страх заважають говорити довгі молитви.
- Під час сварок і конфліктів: щоб стримати себе й не сказати того, про що згодом пошкодуєш, достатньо подумки промовити Ісусову молитву.
- У дорозі чи транспорті: вона заспокоює й допомагає уникнути труднощів у подорожі.
- Під час демонічних спокус: «Вражай супостатів іменем Ісусовим, бо немає сильнішої зброї», — радить Іоанн Лествичник.
Молитва допомагає триматися за сильну Божу руку. Господь бачить наше звернення до Нього й посилає Своє благословення.