Багато віруючих часто стикаються з нюансом, який декому може здатися протиріччям, закладеним в основах християнської релігії. Він стосується, того, що в православній традиції Ісуса Христа офіційно прийнято називати Господом. При цьому добре відомо, що в Новому Завіті про це не згадується, більш того, сам Ісус, вимовляючи проповіді, закликав своїх послідовників молитися Моєму і Вашому Господу.
Це питання хвилює віруючих протягом багатьох століть. Сучасні богослови відзначають, що ототожнення Ісуса Христа з Богом стосується однієї з наріжних істин православної віри.
Дане питання часто займало центральне місце в суперечках послідовників християнства з представниками різних єретичних течій. Одне із найзатятіших подібних протистоянь доводиться на IV століття, коли велася боротьба з аріанами. Тоді основи православної церкви вдалося відстояти, завдяки ряду видатних діячів християнства того часу – Миколі Чудотворцю, Василю Великому, Спиридону Триміфунтському, Іоанна Златоуста.
В даний час подібні сумніви переважно лунають із боку представників сектантських навчань. В основі цього сумніву полягають основні помилки, що стосуються щирості віри людини. У їх числі центральне місце займає нездатність прийняти і усвідомити релігійне вчення про Святу Трійцю. Звідси йдуть багато інших популярних помилок.
Все це призводить до буквалізму. Це вважається особливо небезпечним, так як спочатку помилкове судження прикривається авторитетом, який належить Нового Заповіту. Сутність буквалізму елементарна: людина прагне підбирати тільки ті вирази і слова, які відповідають її уявленням, підтверджують висунуті доводи.
У сучасному світі досить багато прикладів такого буквалізму. Наприклад, в православ’ї багато ікон, хоча з Нового Завіту наводять цитату «не роби зображень», священики благословляють воїнів на бій, хоча одна із заповідей говорить «Не убий».
Заперечення Божества Ісуса – один з класичних прикладів буквалізму. Прихильники цієї версії наводять як доказ своїх слів кілька цитат, в яких Ісус Христос говорить про свого Отця як про Бога:
«Я ще не зійшов до Отця; а йди до братів Моїх та їм: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого »(Ін.29: 17)
Божественна сутність Спасителя
Богослови відзначають, що в дійсності в цьому не міститься ніяких протиріч. Христос говорить про свого батька як про Бога, тому що сам він втілився, перетворившись на звичайну людину, щоб донести своє вчення до всіх і кожного. У Новому Завіті прямо зазначається, що він прийняв образ раба, прийняв людську подобу, ставши не відрізняється від самого звичайної людини.
Після Боговтілення у Христа дві волі і дві природи. Спаситель вирішив прийняти на себе всі гріхи людства, щоб постраждати за них ще до своєї смерті. Тому абсолютно логічно, що в такій ситуації він називає себе самого Сином Людським, а Отця – Богом. Зокрема, він підкреслює, що прийшов до людей не для того, щоб вони йому служили, а щоб мали можливість спокутувати свої гріхи, почавши життя з чистого аркуша.
Згадки в Новому Завіті
Тепер слід розібратися в іншому важливому питанні: чи дійсно в Новому Завіті відсутні дані про те, що Ісус Христос є Богом. Ті, хто заявляє, що в Писанні не зустріти нічого подібного, лукавлять. Такі свідоцтва існують, причому в значній кількості.
Наприклад, в Євангеліє апостол Фома, увірувавши в Христа, звертається до нього саме як до Бога:
«Господь мій і Бог мій!» (Ін.20: 28)
Додаткові докази можна зустріти і в Євангеліє від Марка, де він називає Ісуса сином Божим:
«Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого» (Мк.1: 1)
Святий апостол Павло два рази називає Сина Божого Богом:
«А про Сина: Престол Твій, Боже, навік віку; жезл Твого царювання – берло правоти. Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости понад друзів Твоїх »(Євр.1: 8-9)
При бажанні можна знайти і додаткові докази цього.
Немає ніяких протиріч в тому, що до свого Отця Ісус молиться як звичайна людина. Адже, згідно з Писанням, він одночасно володіє двома сутностями, будучи паралельно і людиною, і Богом. Як Бог він відпускає гріхи, вчинені людьми, а заодно обіцяв їм, що обов’язково повернеться ще раз, щоб провести суд над усіма народами. При цьому як людина він постійно потребує їжі і воді, стомлюється і повинен відпочивати, нарешті, є смертним, приймаючи свою долю на хресті.
Так що всім, хто заперечує божественну природу Ісуса Христа, священнослужителі рекомендують уважно перечитати Святе Письмо, перш ніж виступати з подібними заявами.
Всім цим людям православні богослови рекомендуют позбутися помилок. Для цього слід відмовитися від надмірного захоплення знаннями і вченістю. Євангеліє щиро віруюча людина повинна сприймати як Книгу вічного життя з добротою, відкритістю та любов’ю. В цьому випадку можна розраховувати, що серце людини розкриється і прийме Ісуса Христа як Спасителя і Бога.