Не вперше слухаю скарги про те, що, мовляв, Матінка Богородиця хоч іменується Заступницею, а не за всіх заступається, не всіх чує.
Ми навіть не підозрюємо, скільки прохань чує від нас усіх Божа Мати…
А починаєш розмовляти – волосся дибки встає від прохань християн.
«Хочу доньці каблучку з діамантом, – зізналася православна християнка Наталія. – Просила Богородицю – у відповідь тиша. А мені хочеться мою ріднулечку порадувати подарунком на її 18 років! Я ж на свою зарплату повік такий не куплю».
І парафіянин Олексій здивований, чому Цариця Небесна не реагує на його прохання… допомогти з переселенням для людей похилого віку батьків з «троячки» в «однушку».
Коли я чую подібне – дивуюся. Ну чому дорослі люди, які дожили, як то кажуть, до сивого волосся, православні християни, сприймають Богородицю, як чарівницю з казки? І ніяк не можуть зрозуміти, що некорисливі прохання Вона справді не чує.
Пресвята Богородиця, дякую Тобі за все!
Старо, як світ…
«Що було, те й буде; і що робилося, те й робитиметься, і немає нічого нового під сонцем». (Екклесіяст, 1:9).
Почитайте, друзі, і ви самі переконаєтеся, що це надзвичайно корисна настанова для кожного, хто всім серцем любить Богородицю (у скороченні):
«Якби навіть нам самим надано було обрати собі покровителя на небі, то чи можна знайти могутніше, святіше, велелюбніше Матері Божої? Хто далі її від усіх недосконалостей? Хто ясніше бачить наші потреби, старанніший до нашого добра? Хто ближчий до престолу благодаті, до серця Сина Її та Бога?
Але, браття, чим вища і святіша особа, яка нам опікується, тим мусить бути обачнішим заступництво, щоб своєю нерозсудливістю не віддалити від себе допомоги, або не зробити її марною. Тому власне наше благо вимагає вникнути і дізнатися з усією точністю, про що, як і в якому дусі поводитись з молитвами до Матері Божої?
Але чи буде, браття, надія на Матір Божу розумною, якби хтось звернувся до Неї з таким проханням, з яким не можна постати і перед людиною доброчесною, наприклад, з проханням про щось несправедливе, або для нечистих цілей?
Таке прохання, скажете, було б не проханням, а образою найчеснішої Херувимів; до Неї має відправляти чисті молитви.
Чи не важко справді чути (а Вона чує!), як скривджений будь-ким, замість того, щоб просити собі, за заповіддю Спасителя, любові до скривдженого, просить йому помсти і смерті?
Чи не важко чути (а Мати Божа чує!), як той, що викрав, або привласнив неправедно чужу власність, замість того, щоб просити собі доброго розташування “повернути четверицею” (Лк. 19; 8) несправедливо набуте, просить успіху в приховуванні своєї неправди від очей правосуддя?
Для порозуміння таких прохачів ми повинні, хоча б коротко, помітити, що на небі немає лицеприйняття, що там приймається одна правда чи щире покаяння, що воля Матері Божої та Сина Її є одна й та сама – “святість наша” (1 Фес. 4 3), що Мати і не може просити того, чого не може дарувати Син без порушення Своєї правди, що тому просять неправедного самі собі проголошують не лише відмову, а й осуд.
Зауважимо також, що під осуд це підходять і всі ті, котрі у Матері Божої просять хоча дозволеного, але з наміром нечистим.
Так, наприклад, якщо хтось просить багатства, маючи сильне бажання почати вести життя розкішне і хтиве; якщо хто молить про повернення здоров’я, щоб, отримавши просиме, негайно повернутися до худих навичок і діл.
Будь-яке рішення про неправедне, або для мети беззаконної, є образою Божої Матері і звертається на голову того, хто просить.
Звернемося до інших прохань, які здаються невинними та чистими, а насправді підлягають осуду і також недостойні Небесної Покровительки нашої.
Перший недолік наш у цьому відношенні полягає в бажанні допомоги незвичайної і чудесної, яка, зійшовши на нас, служила б нам як би якоюсь відмінністю від інших людей.
Сподіваючись на надприродні благодіяння, перестають користуватися природними засобами.
З першого погляду подібна надія на Її покров і зневагу всіма іншими засобами може здатися тим, що підносить нашу віру і її гідність.
Бо Мати Божа отримала могутність не для того, щоб марнувати її без потреби – за нашими забаганками, але для того, щоб звертати її невпинно проти законів природи, накреслених премудрістю Божою, від частого залишення яких у дії неминуче обурився б порядок миру, нами видимого.
Але в такому випадку, скажуть, навіщо і молитися, і чому дізнатися про допомогу Богоматері? Може залишитися без дії.
Другий і найзагальніший недолік наших прохань до Матері Божої полягає в тому, що вони всі майже й завжди обмежуються одними благами чуттєвими. Що, думаєте, побачили б ми?
Побачили б незліченну низку прохань про блага тимчасові, про порятунок від різних хвороб, від ворогів, від наклепу і гонінь, про успіх у торгівлі, у подорожах, у шлюбі тощо. Але чи багато, думаєте, з’явилося б перед нами прохань благах духовних, про зцілення від різних хвороб душі та совісті, про перемогу худих звичок і пристрастей, про набуття тієї чи іншої чесноти, про скоєння важких подвигів любові до Бога і ближнього?
Чому ж так, кохані, хіба в нас одне тіло, а душі й сумління наші не мають свого роду хвороб і потреб?
У всіх тільки й турботи, що про земне і тлінне, про їжу, одяг, забави, а про те, в якому стані наша душа, чи ціла совість, чи вірні ми Христу, з яким поєднувалися при хрещенні, чи не ухилилися від шляху правого, про те, як нам залишити це суєтне життя і з’явитися перед нашим Творцем, чи вимиті наші гріхи покаянням, є в нас хоч малий паросток для вічного життя в Бозі, про цю надзвичайно важливу справу ми якщо й думаємо, то дуже рідко, поверхово, як про справу чужу і неважливу.
Чи може вона слухати таких нерозумних прохачів? Дарувати блага, які ми просимо, означало б з її боку дати нам нагоду ще більше приліпитися до земного і чуттєвого, ще глибше поринути в тілесні задоволення, втратити останню пам’ять про душу, совісті і майбутнє життя.
Але з неба не дадуть земних благ, якщо бачать (а погляд небожителів набагато чистіше нашого), що ці блага звернуться до шкоди прохачам.
Тому аж ніяк не дивно, якщо Пресвята Діва, за істинною любов’ю Її до нас, не чує багатьох прохань наших.
Ми, наприклад, просимо багатства, а Вона може подати нам злидні, здатні напоумити нас і зробити істинними християнами; Вона може послати на нас приниження, яке утримає нас у межах смирення, і врятує від багатьох лих; ми шукали прихильності будь-якого обличчя, думаючи знайти в тому своє щастя, а Вона відверне його від нас, побачивши, що це потрібно для нашого благоденства.
Все це, кажу, може зробити Мати Божа всупереч нашим молитвам, і мусить робити, люблячи нас істинно, і без сумніву робити. Той із нас був би абсолютно безрозсудний, хто б побажав, щоб Мати Божа не чинила таким чином, а завжди задовольняла нашим проханням. Це означало б бажати, щоб вона сприяла нашій згубі.
Звідси само собою виходить нове, необхідне правило для наших молитов до Пресвятої Діви, яке, однак, дуже часто забувається: я розумію потребу укладати всі прохання до Неї переказом їх і себе в Її святу волю. Цього вимагає наша власна користь, бо, за короткозорістю нашого розуму, через нечистоту нашого серця ми можемо молити Господа і святих Його про те, що нам здається корисним, а саме в собі є шкода, або й саме в собі корисно, але для нас згубно.
З неба ж видніше всіх нас, і все наше минуле, сьогодення та майбутнє; тому небожителям зручніше мати в своєму розпорядженні нашу долю. Наш же обов’язок, пам’ятаючи це, не докучати їм безумовними проханнями, не сумувати, якщо не бачимо виконання проханого, не засмучуватися, якщо над нами збувається і противне тому.