Думки не питаючи нас, лізуть у голову. Але треба продовжувати та не зупинятися. Не думати, не аналізувати, не шукати відчуттів, не шукати підбору тембру. Просто молитися, серед шуму та суєти. Хто дуже хоче – бачить мету і не бачить перешкод. Просто потрібно вловити смак, полюбити смак молитви і вже не перед чим не зупинишся. Смак молитви буде тобі милішим за всіх і всього. Але це дар, як дар молитви, дар сліз, дар віри.
Важливо не зупинятися, не вичитувати молитву, а саме молитися просто, щиро, по-дитячому, від душі.
А коли тебе хтось просить помолитися, то ніколи не відмовляй йому в цьому. Навіть якщо ти відчуваєш, що недостойний, слабкий, немічний у духовному житті. Але якщо Господь через тебе попросив, то можеш. Значить можеш взяти участь у його порятунку, у його допомозі, якої він так потребує.
Навіть якщо ти не маєш чеснот, чистої молитви, при цьому бачачи свою негідність, не відмовляйся помолитися за нього.
“Тому, що заради того, хто змириться і просить помолиться тебе помолиться за нього, може влаштується ваше спасіння обох.
Сьогодні багато хто цікавиться, як молиться, коли часу ні на що немає?
Але тут річ не в часі. Час завжди однаковий. Просто ставлення до нього стало іншим.
Ми можемо годинами витрачати час на порожнє, непотрібне. А насправді на головне залишаються у нас хвилини.
Хто хоче знайти час на молитву, знайде його.
Є три поради здобути нерозсіяну молитву. Перше це спокій. Знайти його, відкинути все суєтне, поринути у неї з головою. Друге – якщо серце не йде на зустріч, включити розум. І уважно читати текст молитви. Така молитва може бути почута, і допоможе вам благодать, яка відвідає вас, якщо будете намагатися.
“Чим більше причин, які заважають бути з Богом, тим більше має бути бажання утримати думку від розсіювання та ширяння.
Третя допомога, якщо перші два не допомагають, почати читати Ісусову молитву, особливо в храмі. І наголошувати саме на “Помилуй мене грішного”. Буває так, почнеш читати її – і розсіяність пропаде, думки та помисли кудись зникають, і є молитовний настрій.
Так борючись з помислами і самим собою, намагаючись, щоб не відриватися від Бога, тримати вектор перед собою, прийде звичка звичка контролювати власні думки і концентруватися на молитовних рядках у церкві.
Якщо вирішили прочитати Євангеліє, – то перехрестіть себе спершу і скажіть: «Господи, зрозумій мене, дай мені зрозуміти, що тут є». Після цих слів буває прозріння і ти починаєш розуміти, чого раніше було недоступно.
А ще важливий порядок поряд із тобою. Як зовнішній, так і внутрішній, необхідний не тільки для молитовного звернення до Бога, але й для благополуччя всієї родини».
Часом хочеться, як бігав древній гріх у смолоскипом у руці і шукав людину, – кричачи про це, також кричати людям берегти час, витратити його на головне, якого так мало. Його недостатньо, щоб втрачати його біля телевізора, займатися порожніми неважливими справами.
Кудись сходити, з’їздити, подивитися не обов’язкове – у нас час завжди знайдеться, а це не найцінніше в нашому бутті. Відпочинок Бог благословляє. Безперечно. Але це не найважливіше в житті.
Але найстрашніше це духовне вмирання. Найстрашніше те, що нам не належить – смерть безсмертної душі. І тут, щоб вирішити цю проблему, ми залишаємося самі з собою наодинці. Без Божої допомоги. І якщо нічого не зробимо, не змінимо помремо і духовно.
Думаю, якщо все зважити на молитву, навіть не розсіяну, можна знайти. Можна, якщо поставити собі питання руба. Чи я це роблю і живу, чи не роблю, але вмираю для Вічності.
Якщо ви стоїте в храмі, а думки розсіюються, можете про себе багато разів говорити: “Господи помилуй”. Ісусова молитва також дуже допомагає тримати свої думки у Богові. Але найкраще “Господи помилуй мене грішного.”