” Ця молитва в мільйон разів корисніша – “Великою помилкою перед Богом вважається виправдання на свою адресу: “Мовляв, у мене немає часу молитися”. Молитися – не означає читати і вичитувати, молитися означає молити Бога. Свідомо, з увагою вимовити для початку 2 слова, всього лише, які скільки займуть? Невже багато часу? “Господи помилуй” Я знову сказав не правду. Я знову розлютився. Я знову позаздрив. Для цього достатньо всього пару секунд.
Вам буде складно повірити, але якщо ми відкриємо передсмертні щоденники Іоанна Кронштадтського, то побачите там абсолютно дивовижну річ. “Знову я на кричав на кухарку. Знову я розгнівався. Знову мені набридли ці жебраки” – і ці слова писала людина, яка мала дар чудотворення. Праведна і свята людина”.
“Так у чому ж полягала його святість? Він пише: “Знову воззвав я до Бога мого і знову відчув простір у душі своїй”. Відчув, як Бог пробачив його. Ось, виявляється, в чому полягає молитва. Ніхто і ніколи нам не завадить від щирого серця сказати:
“Господи, Ісусе Христе, помилуй мене”.
І ця коротка молитва може виявитися в мільйон разів кориснішою, ніж я цілу годину вичитуватиму молитви. Як це досить часто можна чути і бачити.
Не вичитувати потрібно, а молитися. А молитися людина може завжди. У будь-який момент. У будь-якому стані. Хто заважає нам знайти ось ці кілька секунд, щоб вимовити ці п’ять слів?” Так, ніхто, якщо тільки сама людина не переконає себе у своїй “зайнятості”.
Святі правильно помітили, що ми не вміємо зовсім молитися, а що вкладаємо в це слово й уявити важко. А молитися, виявляється, можна не тільки в червоному вугіллі, а скрізь, у будь-якій ситуації: що б ви не робили, чи сиділи, чи йшли, чи перебували на роботі, чи їли – виявляється, можна і навіть потрібно. І Ісусова молитва – якраз найкраще, що може бути. І коротка, і така повноцінна. Тут вам і сповідання віри, і прохання, і покаяння…
Багато святих отців навіть кажуть, що якщо ви не молимося протягом дня, а тільки в червоному кутку, то ми не молимося взагалі.
“Починаємо читати молитву “Отче наш, що єси на небесах…” і вже з перших слів думками опинився на Соломонових островах. А вже якщо взяти довші молитви – і говорити нічого. І ми називаємо це “молитися”. Якщо хочете навчитися молитися, почніть із цієї коротенької молитви, яку святі отці називають “Ісусовою”. Тільки вона може привчити людину до найголовнішого в молитві – уваги та покаяння. Бо немає молитви там, де немає уваги. Треба це запам’ятати”.
Вичитування молитов – це справжній самообман. Так, Акафісти добре, але якщо вони не просто засоби для отримання якоїсь мети, а спілкування з Богом, і в цей момент увага може зовсім бути відсутня. І якщо чесно собі зізнатися, то ми помітимо, що уваги-то в цьому було всього лише кілька секунд. Тож час для молитви знайти можна, а перешкодити цьому може наша лінь, велика лінь.
“Не хочу молитися. Тому й не молюся. Якщо ми не можемо змусити себе молитися, це все одно, що вранці встати зазирнути в холодильник – а там порожньо. А надворі дощ і вітер, а їсти хочеться. Що ж робити? Доведеться йти. Те ж саме і тут. Царство Боже береться силою, і ті, хто примушує себе до цього, набувають його. Ну, звісно, не хочеться молитися. Краще посміятися, анекдотики порозказувати, потеревенити…”
І от коли бувають такі хвилини, святі отці наполягають на пораді все ж таки прочитати ці 5 слів, і вони будуть як зброя для боротьби з усіма своїми внутрішніми недругами.
Адже якщо взяти спортсмена, то ми побачимо, що не хапається він за важку одразу штангу, а починає з легеньких гантелей. Так і тут ця коротка молитва “Господи, Ісусе Христе, помилуй мене” і є тією самою гантелькою, яку я ще можу підняти. Підняти і не розсіяти свою увагу.
Головне не базікати молитви, тільки уважно вслухатися в слова, серцем розуміти їхній сенс.
Але не просто так, як Молитва без уваги – це образа Бога, пишуть святі отці. Це богохульство. Це все-одно що, якщо до вас хтось підійде і почне розмовляти з вами, не повернувшись до вас обличчям, а то й продовжуватиме свою розмову, а не стоячи задом. Адже до будь-якого дрібного начальника ми й то підходимо з пошаною і повагою. А тут – до Господа Бога…
“Тож не потрібно турбуватися, що у вас немає часу для молитви. Потурбуватися треба про інше – про те, щоб хоча б почати вчитися молитися. Бо, насправді, ми навіть не починали. “Господи, Ісусе Христе, помилуй мене”.
Ось із цього треба починати”!