«До Тебе, Господи, взиваю, Боже мій, не мовчи для мене, щоб, коли Ти мовчатимеш для мене, я не уподібнився до тих, що сходять у могилу.» (Пс. 27:1-2)
Давид, переслідуваний Саулом, палко благає Господа почути його, врятувати від небезпеки. Він також просить покарати грішників, головним гріхом яких є лицемірство.
А наприкінці псалма Давид дякує Богу за милостиве прийняття його молитви:
«До Тебе, Господи, взиваю, Боже мій, не промовчи для мене, щоб, коли Ти промовчиш для мене, я не уподібнився до тих, що сходять у рів.»
Так звучить початок двадцять сьомого псалма церковнослов’янською мовою. Що означає «промовчати»? Це коли ми молимося до Бога, а Він мовчить у відповідь. Зверніть увагу, що Давид часто говорить подібні слова — вони зустрічаються в 12, 21 і 26 псалмах.
Що ж це означає? Хтось може подумати, що Господь не чув Давида. Але насправді ці часті звернення царя до Бога говорять про інше — про те, що Давид знав голос Божий.
Адже тільки знаючи Його голос, можна зрозуміти, коли Він мовчить. Ми ж так не молимося, не взиваємо, не здіймаємо рук до небес. Для багатьох із нас важливіше просто вичитати правило, аби заспокоїти свою совість перед сном чи перед причастям. А Давид міг промовити всього кілька слів, як у цьому короткому псалмі, але робив це з усією глибокою напругою душі, очікуючи відповіді від Господа.
Для нього, як і для багатьох святих, молитва — це перш за все розмова з Богом, яка вимагає зусиль. Але, з іншого боку, якщо Господь мовчить і не відповідає, то буде ще гірше:
«Я, — каже Давид, — уподібнюся до тих, що сходять у рів.»
Символіка «рову» в псалмах
У давнину мертвих ховали в печерах. Однак у такі печери могли заходити дикі звірі, тому в них вирізали спеціальні заглиблення для збереження тіл. Рів був більш надійним місцем, оскільки покійників засипали землею.
У лексиконі Давида «рів» символізує смерть. Тобто, якщо Господи, Ти не відповіси мені — я загину. Це можна розуміти буквально: якщо Бог не врятує його від ворогів, вони його вб’ють. Але Давид говорить не лише про тілесну смерть.
Для нього відсутність спілкування з Господом — це вже духовна смерть ще до смерті фізичної. Про це ж сказав і Христос: «Залиште мертвих ховати своїх мерців». Саме в такому стані перебуває більшість людей, які живуть без Бога.
Як уникнути духовної смерті
Щоб і нам не впасти в такий стан «духовного зомбі», потрібно:
- молитися,
- взивати до Бога,
- здіймати руки в молитві,
- працювати душею і тілом.
Звичайно, не всі наші молитви супроводжуються розчуленням або глибоким відгуком серця, але ми не повинні задовольнятися механічним читанням молитов.
Усі ми знаємо та любимо праведного Іоанна Кронштадтського як великого чудотворця. Але мало хто читав його щоденник «Моє життя у Христі», а саме там він говорить про найголовніше — про силу молитви.
Ось його порада про молитву:
«Потрібно розпалювати серце до молитви, інакше воно зовсім охолоне. Коли читаєш молитву, особливо за книгою, не поспішай переходити від слова до слова, не відчувши його істини, не прийнявши його серцем. Постійно працюй над тим, щоб сприймати істину серцем. Воно буде противитися — не поступайся йому, долай його, принось у жертву Богові!»
Цей практичний підхід показує, як потрібно молитися за молитвословом — із максимальною увагою і зосередженістю.
А ось ще одна порада святого Іоанна:
«Добре інколи в молитві сказати кілька своїх слів, сповнених гарячої віри і любові до Господа. Не варто молитися лише чужими словами — адже так ми стаємо духовними немовлятами. Нехай з твого серця вийде власне добре слово до Бога! Як же приємний Господу цей щирий, дитячий шепіт, що йде від віруючого, люблячого і вдячного серця!»
Подібних порад у святого Іоанна багато. Але їхній головний сенс у тому, що молитва — це праця.
Як правильно молитися?
Звісно, не кожна молитва буде ідеальною. Але головне — не перетворювати молитву на порожню формальність.
Якщо немає сил читати довге правило або знаєш, що будеш його просто «вичитувати», краще зробити так:
Помолися 5 хвилин своїми словами, але від серця. Розкажи Богові про свої справи, думки, переживання. Покайся у своїх гріхах, щиро попроси допомоги.
Як приємний Господу цей наш щирий шепіт!
Якщо ми будемо старатися так молитися, то і Господь не промовчить у відповідь. Він почує нас, утішить наше серце і направить думки на правильний шлях.
А це і є справжнє духовне життя — життя у Божій благодаті. Поза цим усе інше — це рів і смерть, за словами святого Давида.
Тескт Псалому 27: “
1. До Тебе я кличу, о Господи скеле моя, не будь же безмовним до мене, бо коли Ти замовкнеш до мене, я стану подібний до тих, що сходять до гробу…
2. Почуй голос благання мого, як я кличу до Тебе, коли руки свої я підношу до храму святого Твого!
3. Не хапай мене з грішними й тими, хто чинить безправство, хто плете своїм ближнім про мир, але зло в їхнім серці!
4. Віддай їм за їхнім учинком, і за злом їхніх учинків, згідно з ділом їхніх рук Ти їм дай, верни їм заслужене ними,
5. бо вони не вдивляються в чинність Господню й діла Його рук, нехай їх поруйнує, й нехай не будує Він їх!
6. Благословенний Господь, бо Він почув голос благання мого!
7. Господь моя сила та щит мій, на нього надіялось серце моє, й Він мені допоміг, і втішилося моє серце, і співом своїм я прославлю Його!
8. Господь сила народу Свого, і захист спасіння Свого помазанця!
9. Спаси Свій народ, і поблагослови спадщину Свою, і спаси їх, і піднось їх навіки!
(Псалми 27:1-9)”