Багато людей у наші дні, розмірковуючи про власне життя, кажуть так:
“Я себе і грішним, загалом, назвати не можу. Адже я ніколи не вбивав, нічого не крав, не чинив перелюбу. У чому мені розкаятися перед Богом, якщо я й так порядно живу?”.
Але чи це так насправді? І що ж взагалі являє собою гріх як такий?
Вічна битва між темними і світлими силами почалася з першого гріха, колись здійсненого Адамом. Він, зірвавши заради Єви солодкий заборонений плід, порушив обіцянку, дану Господу і був вигнаний разом зі своєю коханою з раю.
При цьому не можна сказати, що Небесний Батько покарав Адама та Єву, адже вони самі захотіли дізнатися про те, що станеться, якщо вони піддадуться спокусі.
Бог милосердний і людинолюбний, тому Він і дарує нам те, чого ми хочемо. Але далеко не завжди бажане приносить нам користь. І коли ми це усвідомимо, відразу звертаємося до Господа з новим проханням, цього разу – про допомогу.
Більшість людей на власному досвіді переконалося в тому, що багато недуг (як тілесних, так і духовних) і біди – це природний наслідок їх гріхів. Звичайно, часом трапляються і винятки – йдеться про ті випадки, коли Бог посилає недугу обраній людині як випробування, для зміцнення сили духу та утвердження у Православній вірі.
Наш дух дуже чуйно реагує на момент вчинення гріха. Напевно, Ви не раз відчували цей внутрішній трепет. Чим же обґрунтовано таку реакцію? Коли ми вирішуємо, чи піддатися спокусі чи ні, наша душа перетворюється на поле битви між Небесним Батьком і нечистим.
І що ж у результаті здобуде перемогу – добро чи зло, гріх чи каяття?
Гріх, подібно до зміїної отрути, що отруює кров, отруює наш дух. Він знищує в наших серцях любов, доброту та Божественне світло. Люди, яким чуже покаяння, поступово стають черствими, байдужими та озлобленими. Зрештою, вони починають хворіти та згасати.
Однак у скрутну хвилину, коли починає здаватися, що ситуація безвихідна, ми маємо згадати про Бога, згадати про каяття! Покайтеся від щирого серця, розкажіть Господеві про все, що тяжить Вас.
Робіть це щодня, просіть Небесного Батька про прощенняі ось побачите – незабаром Ваше життя налагодиться. Найголовніше – каятися чесно, від щирого серця, сподіваючись на великодушність і милістю Божу.
Найголовніше – знайти в собі сили та відчути цей заклик душею!
Але чому ж каятися так важливо? Що каяття нам дає?
Відповідь на це питання дав протоієрей Михайло:
“…Навіть невіруючі або люди, що сумніваються, рано чи пізно замислюються про те, як проходить їхнє життя – вони згадують, що вони встигли зробити хорошого або поганого. І, напевно, кожен із нас може згадати про якийсь свій ганебний вчинок. Адже іноді можна і мимоволі вчинити зло, образити когось, а совість все одно мучитиме, нагадуючи.
Церква каже, що наше сумління – це голос Самого Господа. І чим більше ми грішимо, тим важче нам стає, а з роками ми звалюємо на себе все більше гріхів. Сьогодні ми тягнемо, умовно, кілограм, завтра – п’ять кілограмів, а за тиждень – усі десять.
Ось тут і приходить на допомогу можливість покаятися. Покаяння подібне до ліків – воно дарує нам шанс почати жити “з чистого листа”. Звичайно, до покаяння в Храмі необхідно підготуватися – помиритися з ближніми, зміцнитись у вірі в Небесного Батька та у своєму бажанні стати на шлях виправлення.
І поки ми живемо і регулярно каємося, ми отримуємо прощення. Однак після закінчення земного шляху такої можливості ми вже не матимемо. Пам’ятайте – те, що вам було прощено за життя, буде прощено і в Царстві Небесному!”.
Але як ми можемо покаятися Господу?
Найвірнішим способом є звернення до Небесного Батька у молитві. Можна піднести канонічну молитву або звернутися до Бога своїми словами. Звичайно, варто регулярно сповідуватись у Храмі, однак і домашня сповідь є дуже корисною та значущою.
Батюшки вважають наступну коротку молитву однією з найбільш підходящих для покаяння:
“Господи Всевишній, почуй мене, раба Божого (ім’я), прости мені гріхи мої, бо я щиро в них каюсь. Дозволь мені працювати старанно і вести праведне життя відповідно до заповідей Твоїх. Даруй мені можливість возносити Тобі молитви, бути добрим словом і справою по відношенню до інших. Амінь”
Як слід підносити покаяні молитви?
Насамперед, відкиньте мирське і налаштуйтеся на розмову з Небесним Батьком. Знайдіть для молитви затишне місце, де Вас нічого не відволікатиме і Ви зможете спокійно і зосереджено помолитися.
Вставши на молитву, визнайте власні гріхи і розкажіть про них Господу. Не приховуйте тих чи інших провин, але промовте їх з гарячим бажанням принести покаяння. Говоріть про гріхи зі щирою скорботою та жалем.
Потім попросіть Небесного Батька про прощення. Ви повинні розуміти, що тільки Він може простити вас. Попросивши прощення, розкажіть Господеві про своє прагнення до виправлення і праведного, гідного життя. Не забудьте і про подяку – подякуйте Богові за Його милість, турботу про Вас і прощення гріхів.
Після цього слід піднести молитву про допомогу у виправленні – зверніться до Господа з проханням направити Вас на істинний шлях. Також слід згадати і про допомогу у боротьбі зі спокусами.
Після піднесення покаяних молитов дуже важливо стримувати обіцяння, дані Господу – намагайтеся змінитись, боротися з гріхами і жити у злагоді із заповідями Божими.