Багато хто з нас, прийшовши до храму, напевно, не раз стикалися з озлобленими на всіх навколо бабусями. Чому вони так поводяться, навіщо без кінця повчать і постійно грубіянять? Відповісти на ці запитання постаралися священнослужителі.
На думку протоієрея Дмитра, подібні бабусі у парафії – справжнє лихо:
«…Ми всіх таких бабусь у нас у Церкві вивели, крім однієї – через глухоту їй нічого неможливо донести.
Нерідко вона кидається на інших парафіян із клюкою. Ми терпимо її лише через те, що вона інвалід.
Біда в тому, що подібні старенькі лякають усіх інших – вони подібні до бісів, що заважають підійти до Спасителя. І Сам Ісус говорив, що такі люди “і самі не входять, і іншим перешкоджають”.
Безумовно, вони є ворогами як Господа, так і Церкви, тому їх необхідно проганяти.
Людина, прийшовши до Храму, чекає зовсім іншого, і, зіткнувшись з ось такою озлобленою бабусею, що тицяє її палицею в спину і бурмотить лайки на її адресу, може не захотіти прийти до Церкви знову.
У розумінні таких стареньких всі оточуючі все роблять не так – не так виглядають, не так поводяться … Вони спеціально підстерігають людей, щоб підчепити, тим самим виконуючи роль справжніх бісів. Вони, по суті, іноді і є біснуватими».
Протоієрей Олег переконаний у тому, що в подібних людях сидить справжнісінький релігійний біс:
«… Буває таке, що в деяких із нас вселяються релігійні біси. Тоді люди починають використовувати релігію для повчань, хизуватися нею. Навколишні ж страждають від нескінченних викриттів таких людей, причому у грубій, хамській формі.
Описував у своїх щоденниках жертв релігійного диявола ще Федір Михайлович Достоєвський. Подібні люди, як правило, не відбулися в житті – у школі вони вчилися не дуже добре, з роботою у них теж не ладналося, багато чого їм не вдавалося… І в якийсь момент така людина вирішує, що вона може бути релігійною. І, спираючись на цю релігійність, він потім дивиться на успішніших людей, як на жахливих грішників, приречених згинути в пекельному полум’ї. Ці думки такої людини дуже надихають.
Однак така людина тягнеться до Господа виключно через свою гордість, щоб піднятися у власних очах над кимось успішнішим. Священник із засудженням ставився до подібної «релігійності». Та й Сам Спаситель неодноразово ганьбив показну релігійність. Христос застерігав людей від молитов на людній площі чи вулиці. Не варто, створивши добру справу, відразу кричати і хвалитися цим».
А священник Гавриїл розповів таку історію на цю тему:
«…Один мій друг-священнослужитель неодноразово згадував, що у Храмі була дуже зла бабуся. І настільки вона була озлоблена, що лякала всіх інших парафіян. А коли приходив хтось із початкових християн, ця бабуся відразу приймала лаяти їх: одягнені не так, говорять не так, ходять не так… Кожного вона намагалася болючіше зачепити і образити.
Ніхто її не любив, хоча вона довгі роки працювала в Храмі: займалася чищенням свічників, миттям підлог та іншими справами. Однак смерть їй була уготована справді страшна.
Якось улітку у неї вдома вимкнули гарячу воду – нічого незвичайного, щорічні профілактичні роботи. І в один із таких днів їй раптом дуже захотілося помитися. Вона набрала ванну і занурила в неї кип’ятильник. Вода нагрілася, проте жінка зовсім забула витягнути прилад із розетки та залізла у ванну. Відхід у вічність був миттєвим, а виявили стареньку лише на третій день.
На думку протоієрея Владислава, до кривдників потрібно ставитися з поблажливістю:
«…На жаль, багатьох грубість і хамство колись відштовхнули від Церкви. Добре, якщо люди потім повертаються до Храму, навіть через кілька років.
Але як бути, якщо у Церкві Ви зіткнулися з грубістю, злістю чи прикрим зауваженням? Будьте поблажливі. Важливо розуміти, що, входячи до Храму, Ви ступаєте на територію, де все має бути пристойно, скромно. Звичайно, краще підібрати одяг, який нікого не збентежить.
Але якщо Вам незаслужено роблять зауваження у грубій формі, не грубуйте у відповідь, не йдіть на конфлікт. Лайка і сварки тільки порадують бісів і диявола.
Не тримайте образи на таких людей, адже Ви, перш за все, прийшли до Господа. Побудьте та поспілкуйтеся з Ним».
Закликає прощати кривдників та ієрей Антоній:
«…Треба розуміти, що до Храму приходить безліч людей, і серед них бувають і ті, хто хворий на дух. Вони шукають у Господа зцілення та спасіння. Часто в них не виходить, особливо спочатку.
Подібні озлоблені старенькі нерідко багато роблять для Храму, намагаються допомагати. Однак буває й так, що характером вони мають важкий – можуть і нагрубити, і лаяти. Але після цього багато хто з них завжди кається, навіть сльозно, ось тільки виправити такі бабусі вже нічого не можуть. Як бути у такому разі? Прощати. Не варто ображатисяі злитися на людину, хвору на дух».