Іноді в нашому житті відбуваються незрозумілі події, часто з негативним ухилом. І навіть якщо ти розумієш, що це не твоя провина, все одно треба терміново щось робити, кликати на допомогу когось. Але кого кликати, до кого звернутися, якщо настав затяжний період постійного невдачі? Не вигадали такої служби ще. А ворожки та інші шарлатани просто хочуть обібрати тебе, як липку. Залишається лише звернутися до Бога. Наприклад, має допомогти молитва від заздрісних людей.
Чужий успіх часто викликає роздратування у оточуючих. Їм навіть не потрібно щось робити, щоб нашкодити. Негативна енергетика сама дістанеться куди треба і зробить твоє життя та роботу нестерпними. Так, ми всі можемо впливати один на одного, самі того не усвідомлюючи. Тож наша порада — очиститись від чужих енергетичних потоків так, як ми щодня очищаємо своє тіло. Тільки замість звичайного душу треба буде звернутися до того, хто зможе допомогти. Ось і вся історія.
“Після того як моя подруга і за сумісництвом сусідка побувала на моєму дні народження, в моєму житті все пішло шкереберть. Я це відразу для себе помітила, але всерйоз почала замислюватися тільки через якийсь час, коли вже стало погано. З одного боку, я й раніше запрошувала її на свята та й сама до неї ходила нерідко. Але з іншого, це вперше вона побачила, як мій дорослий син ставиться до мене. Навіть не витримала і сама почала про це розмову.
А тепер по порядку. Нещодавно Михайло, мій син, приїхав привітати мене з ювілеєм. На своїй машині, у новому гарному одязі, з купою квітів, тортом і чималим конвертом із грошима. Навіть тост він прочитав гарний, з папірця, щоб нічого не забути. Звичайно, мені було приємно. Але я помітила, з якою заздрістю за цим спостерігала Міла, моя сусідка по під’їзду і за сумісництвом найближча подруга.
Після того, як син поїхав (у нього багато справ, графік ненормований, тому що працює сам на себе), Міла похвалила мене за сина-красеня і поскаржилася на власну дочку. Я й сама знала, які між ними стосунки, але ми всі були напідпитку, тож не хотілося закривати їй рота і довелося вкотре слухати сумну історію про невдячну «дитину».
А там все по-старому. Доросла дівка, 32 роки. Однолітка мого Михайла, до речі. Жодного дня не пропрацювала, вискочила заміж за якогось невдаху і тут же народила йому сина. Але чоловік покладених він зобов’язань не стримав, і тепер їх сім’я перебуває у досить сумному стані. Грошей постійно не вистачає, вони сваряться, а коли не сваряться, розмовляють крізь зуби. Потім дочка виплескує весь свій негатив на рідну матір, і так продовжується вже досить тривалий час.
І що найбільше дивувало Мілу, то це те, наскільки, на її думку, цей світ несправедливий. Адже вона так старалася, коли її дочка була маленькою. Поводилася з нею як з принцесою. Купувала все найкраще, найдорожче. Чи не хороводи довкола неї водила. А виростила примхливе чудовисько з роздутим его і величезною зарозумілістю. Я ж, у свою чергу, так над сином ніколи не тремтіла, і про це було відомо всій окрузі.
Ні, ми тоді не були проблемними чи якимись бідними. Звичайна, середня сім’я як у всіх. Інша річ, що ніхто тоді не міг похвалитися особливим багатством, але це вже зовсім інша історія. Мишко міг не ночувати вдома, навіть коли навчався ще у 5-му класі. Я давала йому можливість купувати собі одяг або взуття на ринку, який він хотів. Тільки давала гроші, а там вибирай, на що вистачить. Так, якось він придбав куртку на 2 розміри більше, але якщо вже саму таку вибрав, то й ходити, напевно, було зручніше.
Я намагалася розвинути у ньому самостійність та інтерес до життя. Єдине, що я іноді питала у сина, чи не потоваришував він із якимись сумнівними хлопцями. Адже погана компанія — це останнє, чого б я йому хотіла. Але Мишко рано почав розбиратися в людях та їхніх прагненнях. Тож уже тоді він вибрав для себе потрібні пріоритети, і я досі дуже рада цьому.
Так ось, після мого дня народження і цієї нашої розмови “по душах” з подругою, у мене все почало йти з рук геть погано. Згоріла проводка, через що мало не почалася пожежа. Пощастило, в останній момент я прийшла додому та відключила усі електроприлади. Але це не все. Потім зламався мій сервант. Точніше, не так. Там у мене були скляні полиці, на яких стояла посуд, статуетки і всяка дрібниця. Сервант старий, але я його перефарбувала якось і тепер зовсім не хочу міняти. Точніше, не хотіла.
Ні з того, ні з цього в нього лопнула верхня скляна полиця. А це дуже товстий та міцний шматок матеріалу. Як він взагалі міг зашкодити? Полиця урвалась і впала вниз. Там вона вщент розбила весь посуд і навіть саму нижню полицю. Як результат – повна кімната гострих уламків, понівечений сервант та зіпсований настрій. Не те щоб мені було дуже шкода цих фужерів, тарілок, чашок, якими я користувалася раз на рік. Але… шкода.
Син, почувши про мої погані новини, порадив мені не думати про погане. Він взагалі такий: вірить лише тому, що бачить. Практичний дуже. Одна родичка порадила мені пройтися сіллю по всій квартирі, може, винна нечиста сила. І батюшку, якщо є можливість, непогано було б запросити. Але я особисто чула, що розсипана сіль ні до чого хорошого не наводить, а в батюшках я вже давно сумніваюся.
Тоді я витратила якийсь час і сама знайшла молитву для саме придатного для мене випадку. То була молитва від заздрісних людей. Адже я досі вважаю, що якби Міла не побачила тоді мого сина, все було б інакше. Але, можливо, слово може все виправити?
Молитва від заздрісних людей:
«О святий угодник Божий, мученик Кіпріан. Відомо мені, що до Тебе волають у хвилини похмурі і допомогу тут же від Тебе отримують. Прийми і від мене, негідного раба Божого (ваше ім’я), прохання просте. Молись до Господа, попросивши для мене зміцнення віри та в смутку втіху. Так нехай захистить мене від нападу людей злих і всяких дій. Будь, святий Кипріане, мені вірним помічником у боротьбі з ворогами. Яви мені заступництво своє. З підтримкою Твоєю пройду шлях земний і опинюся в Царстві Небесному у всіх святих. Амінь».
Поки що, слава Богу, нічого надзвичайного не сталося. Нових аварій не спостерігається і зі здоров’ям все гаразд. Сподіваюся, що молитва мене врятувала. Але з Мілою якийсь час, гадаю, мені краще не спілкуватися. Напевно, потім щось зміниться. Не те, що я вважаю, що вона бажає мені зла. Але, самі розумієте, краще про всяк випадок перестрахуватися. Береженого Бог береже, як то кажуть.