Багато лікарів на білому світі. Але Лука з його золотими руками та священними молитвами незабутній. Сам Господь наділив його владою над людською недугою. Уявіть, друзі, що в його лікарській практиці жодна хвороба не змогла взяти над ним гору!!! І всім, хто його кликав, хто потребував його допомоги, він відчинив двері до Життя.
В історії його практики описані дивовижні випадки. До Луки часто зверталися люди з незначними захворюваннями. І ось коли вони підходили до нього із проханнями про допомогу, він відповідав: «Ідіть додому – у вас нічого немає!». Люди здивовано йшли. І лише вдома розуміли, що Лука сказав правду – від хвороби не лишилося й сліду!
Багато хто знав про цей його феномен – величезну лікарську силу, яка дає надію людині впоратися із хворобою. Але що це таке – пояснити не могли. І тільки для істинно віруючих все було зрозуміло – ЦЕ І Є ДИВО.
Святий за всю свою медичну практику не припустився жодної помилки. У той самий час він дуже відрізнявся від своїх колег, оскільки жодної операції не проводив без своєї молитви. Прямо в операційній висіла й ікона – без неї Лука відмовлявся туди навіть заходити. Сучасники згадують, що в особливо екстрених випадках він рятував людей і прямо в рясі священика.
Через свою нестандартну поведінку Лука часто ставав об’єктом суперечок серед деяких колег. Вони, наприклад, вважали, що він діє “не за правилами”. Але Лука залишався непохитним: все має бути так і тільки так. Як правило, у результаті йому йшли назустріч, і суперечки затихали. Бо Лука мав безперечний аргумент: він повертав до життя всіх.
І сьогодні, поміж нами кажучи, рідкісний лікар, тим більше хірург, не носить у себе в кишені ікону Луки. Коли лікарі хвилюються, переживають – вони просять його «керувати їх руками».
Тут треба врахувати, що Лука – колишній військовий лікар. Коли почалася війна – він попросився на фронт. І що цікаво – був певний, що повернеться живим. А отже, лікуватиме і допомагатиме далі.
Все так і було. Ну, а там, на фронті, чарівні руки Луки творили справжні чудеса. Він міг оперувати простим ножем, а зашивати людським волоссям. І людина при цьому отримувала повноцінну медичну допомогу. Врятованих Лукою не порахувати. Всі, до кого він торкався, одужували вкрай швидко. Солдати, яким Лука зберіг руки, ноги та багато чого ще, марширували для нього та співали. Це був найулюбленіший і дуже шанований лікар, який зцілював не лише руками, а й своїми молитвами. І це все настільки вражало, що самі лікарі, коли людина перебувала між життям і смертю, без сорому, починали читати молитви Луці.
ЧИ МОГ ЛУКА ЗАЛИШИТИ ХВОРОГО У БІДІ?
Смішне питання, правда? Та нізащо й ніколи Лука б так не вчинив. Через віру він зазнавав гонінь і провів багато часу в засланнях. Але й у в’язницях він лікував хворих, хоч сам ледве тримався на ногах. Адже його страшенно катували, морили голодом. Та він і сам часто оголошував голодування – не їв із зрадницьких рук гонителів церкви.
Все життя – святого це випробування на міцність, що він витримав. Вже на старості років, перебуваючи на лікарняному ліжку, Лука дізнався про трагічну аварію, що сталася з його близькими, втік рятувати рідних, у чому є. Йому кричали: “Ви втратите очі!”. Лука сам розумів, на що йде. Але, звісно, не повернувся. Він не звик думати про себе. Люди та їхній біль – це було для нього важливіше, ніж його власні очі. Це було найважливіше завжди.
До речі за наркоз дякувати ми теж повинні його. Адже це він його створив, бо не вважав, що людина – це «витратний матеріал».
Після втрати зору – на жаль, це таки сталося – Лука лікував за допомогою своїх молитов. Його чудова сила, друзі, у кожному його слові.
Пам’ятайте про це і руки Луки закликайте на допомогу.
Про що найчастіше просять святого Луку Кримського:
Про порятунок здоров’я
•про зміцнення слабких і немічних, про втіху, дарування сил
•про настанову у прийнятті рішення, про викриття злих людей
•про допомогу у позбавленні згубних звичок, про зцілення здоров’я
від голоду, про повернення істини
•про захист від лукавого, від помилок,
•про зміцнення віри дорослої та дитини
Молитва святому Луку Кримському про повернення здоров’я:
О всеблаженний сповіднику, святителю отче наш Луко, великий угодник Христа. З розчуленням прихиливши коліна сердець наших, і припадаючи до раки чесних і багатоцільних мощів твоїх, як чада батька молимо тебе всесердно: почуй нас грішних і принеси нашу молитву до милостивого і людинолюбного Бога, Йому ти нині в радості святих. Бо віруємо, бо ти любиш нас тою ж любов’ю, якою вже вся ближні полюбив Ти, перебуваючи на землі. Випроси у Христа Бога нашого нехай утвердить чад Своїх у дусі праві віри і благочестя: пастирям нехай дасть святі ревнощі і піклування про спасіння довірених їм людей: право віруючих дотримуватися, слабкі і немічні у вірі зміцнювати, неведучі наставляти, неприємні викривати. Всім нам дай дар якомусь добрий, і вся до життя тимчасового і до вічного спасіння корисна. Градів наших твердження, землі плодоносіє, від глада і згуби спасіння. Скорботним втіху, недужим – зцілення, що заблукали на шлях істини повернення, батькам благословення, чадам у страху Господньому виховання і навчання, сирим і убогим допомога та заступництво. Подай нам усім твоє архіпастирське благословення, та таке молитовне клопотання маючи, позбудемося підступів лукавого і уникнемо всякої ворожнечі та негараздів, єресей та розколів. Настав нас на шлях ведучий до селищ праведних і моли за нас всесильного Бога, у вічному житті сподобимося з тобою невпинно славити Єдиносущну і Нероздільну Трійцю, Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.