Якось апостол Петро запитав Христа: «Скільки разів прощати моєму братові, що згрішив проти мене? До семи разів? На що Ісус відповів: «Не кажу тобі: до семи разів, але до сімдесяти сімдесяти разів»
(Матв.18:22).
І далі в Євангелії описується дуже цікава, навіть трохи дивна історія про те, як вчинила одна людина по відношенню до свого боржника.
Помилований раб
Йдеться про борг у 10000 талантів, а на той час це були величезні гроші. Боржник почав благати царя про помилування, якось пояснюватися, чому так сталося. Цар подивився на бідняка і вирішив помилувати його, вибачивши весь його величезний обов’язок.
І ось цей помилуваний, не встигнувши порадіти з приводу того, що сталося, тут же знаходить свого товариша, який зайняв у нього 100 талантів, і почав його душити, вимагаючи терміново повернути борг.
«Раб же той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, який мав йому сто динаріїв, і, схопивши його, душив, говорячи: Віддай мені, що маєш. Тоді товариш його впав до ніг його, благав його та й казав: Потерпи, і все віддам тобі. Але той не захотів, а пішов і посадив його до в’язниці, доки не віддасть боргу. Товариші його, бачивши, що сталося, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли государю своєму все, що було. Тоді государ його закликає його та й каже: Злий рабе! весь борг той я пробачив тобі, бо ти впросив мене; Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? І, розгнівавшись, государ його віддав його мученикам, доки не віддасть йому всього боргу. Так і Отець Мій Небесний вчинить з вами, якщо не простить кожен із вас від серця свого братові своєму гріхів його» (Матв.18:28-35).
Як це пояснити? Що сталося з прощеною людиною, яка, відчувши таку милість, не змогла помилувати свого товариша? І чи не буває такого з нами, коли ми забуваємо все, що нам пробачили, і вимагаємо справедливої помсти стосовно інших?
Думаю, кожен із нас впізнав себе у тому боржнику, якого пробачили.
Шрами на серці
У кожного з нас є безліч душевних ран, які були нанесені нам ще в дитинстві, і ми досі не можемо позбутися цих шрамів на серці. Але це просто необхідно зробити, бо образи насправді заважають жити. Від цього приходить ремствування, невдоволення, безлад, розчарування, зневіра, хвороби та ще безліч проблем у нашому житті.
До того ж Біблія рекомендує розбиратися з образами якнайшвидше, тому що від цього залежить, де ми будемо у вічності – у Царстві Божому чи поза ним.
Бог говорить на сторінках Біблії: «Якщо ви не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не простить вам гріхів ваших» (Мар.11:26).
Небезпечні наслідки
Давайте згадаємо історію з Біблії про те, як народ ізраїльський під час своєї подорожі пустелею після виходу з Єгипту почав нарікати і ображатися на Мойсея.
Якось ці люди прийшли до свого ватажка і кажуть: «Мойсею, ми втомилися. Куди ти нас повів? Ну яка обітована земля? Нам хочеться цибулі, м’яса, часнику, які ми їли в Єгипті».
І це при тому, що Бог щоранку живив Свій народ манною небесною, за смаком коржі, що нагадує, з єлеєм – запашні, прекрасні, смачні. А попереду на них чекали «молоко та мед».
Бог вів їх у найкраще благословенне місце. Здавалося б, рухайтеся вперед із вдячністю. Однак вони зупинилися і почали настільки сильно ображатися і на Мойсея, і на самого Бога, що стали нарікати на долю та невтішно плакати. Мойсей, спостерігаючи все це, сам впав у розпач і почав просити Бога смерті, кажучи: «Бог, забери мене! Не можу бачити цих сліз! Навіщо Ти поклав на мене цей тягар? Хіба я батько цих людей? Вони всім незадоволені, вони хочуть повернутися до свого минулого, до рабства!» (див. Числа 11: 1-15). Бог відповів на прохання ізраїльтян і надіслав їм перепелів з неба стільки, що вони переїли і їм стало погано, вони почали хворіти.
А в результаті майже всі ці люди так і не дійшли до Обіцяної землі.
Подорож до благословень
Ця історія дуже повчальна. До повіри ми не знали Бога, грішили, гинули в цьому світі і йшли до пекла. Але потім у наше життя прийшла Божа благодать, Бог відкрився нам, прийшло спасіння по вірі та відкрилися великі перспективи життя з Богом і тут, на землі та у вічності.
І ось у цій подорожі віри до вічного благословення, ми, за ідеєю, маємо струсити все те погане і негативне, в чому ми перебували, «кинути за хребет» усі образи та розчарування.
Але ми чомусь плекаємо їх у серце і дуже не любимо, коли нас викривають чи наполягають. Нам більше подобаються вчителі у церкві, чиї проповіді пестять наш слух і заспокоюють нашу ніжну та чутливу натуру.
Ми ображаємося на всіх навколо – на чоловіка, на дружину, на дітей, на друзів, на сусідів. Ми думаємо: «Як він міг мені таке сказати? Чому вони мене не оцінили? Нам усі винні, і ми на всіх ображені.
А потім приходимо перед лице Господнє, щоб помолитися, але чомусь не переживаємо благодаті Божої, не відчуваємо Божої присутності. І у духовному житті немає жодного прогресу. Зрештою, ми можемо втратити саме спасіння, якщо ми з цим не впораємося, якщо не дозволимо Духу Божому змінювати нас.
Екскурсія у минуле
Знаю одного хлопця, який пройшов реабілітацію, розпочав нове життя, став шеф-кухарем у реабцентрі. Але одного разу йому зауважили, що він слухає не ту музику. Він так образився, що пішов із центру, сказавши: «Піду назад бомжувати. Там свобода, а тут лише обмеження». По суті, він, очистившись від поганої гріхів, знову пішов їсти «свинячі ріжки». Вирішив сходити на екскурсію у минуле, аби зрозуміти, як там погано. Через три дні повернувся, дякувати Богу!
Скільком з нас потрібні привід, щоб образитися і сходити в наше минуле?
Ми забуваємо, якими ми прийшли до Бога – пораненими та поламаними. Бог почав збирати нас частинками, але диявол знову починає атакувати в найслабші місця. А які ми слабкі точки? У кожного – свої. Але в основі всіх лежать гордість, образливість, марнославство.
Однак Царство Боже затверджено не на гордості, силі чи справедливості, а на милості.
Милість – замість справедливості
Ми часто шукаємо справедливості, тоді як самі очікуємо від Бога милості. Дуже важливо перевіряти своє серце: чи в вірі я, чи від серця прощаю ближнього свого, чи справді утверджую Царство Боже через любов, милість та прощення?
Жодна людина з тих, що живуть на землі, не повинна тобі більше, ніж ти винна Богові. Але Бог пробачив тебе, помилував, записав твоє ім’я у Книгу життя і більше не згадує твоїх гріхів. Він любить тебе, шкодує, допомагає, зцілює, відновлює.
Ми всі пережили Божу благодать і милість, коли Бог пробачив усі наші гріхи. А милість – це незаслужений дар, що означає: я був винний, я вартий покарання, але мене вибачили та помилували, та ще й виправдали, тобто поклали вину на іншого. Бог у Христі виправдовує нас, бо вся наша вина лягла на Христа.
Так і ми повинні чинити з нашими кривдниками. Нам треба навчитися справлятися із собою, бути міцними у вірі, у Бозі. Не варто заводити журнал зі списком кривдників або скільки разів ми когось пробачили. Чотириста дев’яносто разів на день – ось шкала, яку нам визначив Господь!
Тільки так ми зможемо досягти вічності, яку Бог приготував для нас.
Давайте станемо вдячними Богові за кожен день нашого життя. Станьмо людьми поблажливими один до одного з огляду на те, що Господь пробачив нам дуже багато.
Навчися прощати!
Дорогий друг! Люди, на жаль, завжди будуть тобі щось винні. Але навчися прощати цих людей, навчися справлятися з тим, що ти відчуватимеш і бачитимеш. Адже Боже Царство дає тобі набагато більше перспектив і відкриває тобі набагато більше можливостей, щоб ти не дивився на своє минуле і не повертався в рабство гріха.
Тому, якщо зараз ти починаєш згадувати когось, хто тебе скривдив, хто завдав тобі болю, хто вчинив з тобою несправедливо, тобі треба прийняти рішення пробачити його, щоб гіркий корінь образи не проріс у твоєму серці і не став тебе руйнувати зсередини.
Завжди пильнуй, бо диявол намагатиметься атакувати тебе через образи. Але не ставай дуже ранимим і уразливим, щоб не слабшати у вірі. Не буде цього ні з ким із нас, в ім’я Ісуса Христа. Амінь.
Молитва
Дорогий Отче Небесний!
Дякую Тобі за милість, явлену до мене. Дякую за те, що Ти пробачив мені всі мої гріхи і більше не згадуєш про них. Заради Христа і я прощаю всіх тих, хто завдав мені болю чи вчинив несправедливо. Я «відпускаю їх», зрікаюся бажання помститися і приймаю в серці свободу від будь-якого непрощення і образи.
Допоможи мені встояти в цій свободі і поводитися з людьми милостиво. В ім’я Ісуса Христа. Амінь.