Ці святі мучениці шануються християнами у всьому світі, оскільки своїм життям вони явили яскравий приклад праведності і благочестя. Їх імена уособлюють вищі християнські чесноти, що дозволяють вважати людину вінцем творіння, заради якого зійшов на землю Спаситель.
Короткий опис життя святих мучениць
У царювання Великого Понтифіка Цезаря Траяна Адріана Августа в столиці Римської імперії жила благочестива вдова на ім’я Софія. У перекладі з грецької це ім’я означає «Премудрість».
І, дійсно, жінка була немов «мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелицемірна». (Якова 3:17).
У шлюбі з гаряче коханим її чоловіком – язичником Софія народила трьох дочок, назвавши їх іменами найбільш шанованих у християн чеснот: Віри, Надії і Любові.
Незабаром після народження молодшої дочки, жінка овдовіла. Однак, зазнавши тяжкої втрати, не опустила руки і не піддалася смутку. Навпаки, з ще більшим завзяттям, вона зайнялася справами милосердя і перебувала в невпинних молитвах.
Особливо гарячі були її молитви Господу про дорогих дочок: в них Софія просила Його допомоги у вихованні дітей справжніми християнками, гідними своїх імен.
Йшли роки. Дочки росли. Разом з ними, розцвітали і закладені в них чесноти: щира віра в Бога, непохитна надія на Його Промисел і нелицемірна всепрощаюча любов до оточуючих. Ті дівчата були настільки мудрі і благочестиві, що чутки про них розійшлася по всій столиці.
Звістка дійшла і до володаря тих місць Антіоха, ярого язичника. Володар побажав особисто побачити чудових дівчат, про яких поширилася така слава.
Однак, поговоривши з ними, він одразу зрозумів, що діви ці – християнки, і при тому відкрито сповідують свою віру. Це означало, що про них негайно потрібно було доповісти імператору, тому що християни в той час вважалися загрозою існуючої релігії і піддавалися жорстокому переслідуванню.
За наказом імператора сім’ю привели до палацу. Бачачи світлі благородні особи отроковиць, Адріан спочатку намагався ласкавими словами переконати їх відректися від християнської віри і принести жертву язичницьким богам.
Але діви не піддалися лукавим словам і твердо заявили про свою відданість істинного Бога, а мудра Софія так полум’яно і красномовно відповідала йому, що призвела понтифіка в замішання, і суперечку довелося перервати.
Мученицям дали три дні на роздуми, помістивши їх під нагляд в будинок знатної римлянки Палладін, викликаних вмовити матір не ризикувати життям своїх дітей. Однак у Палладін нічого не вийшло: ув’язнені, провівши відведений їм час в роздумах і молитві, тільки зміцнилися в своєму бажанні постраждати за Христа.
Подібна стійкість розлютила імператора. Християнство швидко поширювалося в Римській імперії і загрожувало підірвати культ поклоніння старим богам. Адріан вирішив показово покарати непокірних і піддати їх жорстоким катуванням та страті.
Бачачи муки своїх дітей і не маючи можливості хоч якось полегшити їхні страждання, нещасна мати не переставала молитися Богу, просячи для них духовної кріпості.
Після страти вона поклала тіла в дорогі саркофаги і поховала на високому пагорбі. Проливаючи сльози, жінка все ж дякувала Богові за те, що Він допоміг її юним дочкам до кінця зазнати послані випробування і гідно прийняти мученицькі вінці.
Мати розділила мученицьку долю своїх дітей, хоч і не тілом, але серцем постраждавши за істинного Бога, принісши Йому в дар найдорожчий скарб, яке у неї було – трьох своїх доброчесних дочок.
Чому їм моляться про дітей та кохання?
З давніх-давен на Русі ці мучениці особливо улюблені й шановані віруючими.
Численні свідчення стверджують, що святі протегують сімейному благополуччю;
За щирим молитвам і акафіст до святих Віри, Надії, Любові та матері їх Софії припиняються сімейні сварки і розлади, возз’єднуються сім’ї, в будинку запанують спокій і затишок;
Вони вважаються Заступницями перед Богом за жінок, які мріють мати дітей;
Заміжні жінки просять їх допомоги у вихованні дітей благочестивими і шанобливими до батьків;
Просять їх зберегти дитячі серця в чистоті і вберегти від духовної скверни;
Моляться святим також і про здоров’я дитини, тому що тілесне здоров’я нерозривно пов’язане з духовним.
Своїм подвижницьким життям мучениці явили зразок істинної відданості Христовій вірі, показали єдино можливий шлях, по якому слід йти християнину, щоб увійти в Небесне Царство. Тому до їх допомоги вдаються люди, що потрапили в складну життєву ситуацію, що заплуталися в мережах лукавого і втратили духовний орієнтир.
Святі угодники допомагають людям, подвергнувшимся нападу духів зневіри і смутку. Полегшують страждання під час тяжких скорбот і втрат.
Навіть в самих складних життєвих обставинах головне – не втрачати надію. Надія православних християн завжди ґрунтується на вірі в Божий Промисел і Його Святу Волю.
А діяльна любов до ближніх є вираженням любові до Творця, вдячності Йому за всі видимі і невидимі блага, що посилаються Своїм творінням. В єдності цих трьох чеснот і поєднанні їх з мудрістю – запорука успіху подвижницької шляху кожного християнина.
Молитва до святих мучениць Віри, Надії і Любові та матері їхньої Софії:
“О, святі і достохвальні мучениці Віро, Надіє і Любове і мужніх дочок мудра мати Софіє, до вас нині звертаємося зі щирою молитвою; бо хто може заступатися за нас перед Господом, якщо не віра, надія і любов, ці три наріжні чесноти, образ яких ви на собі показали!
Ублагайте Господа, щоб Він покрив нас Своєю невимовною благодаттю в скорботах і напастях, спас і зберіг як благий і чоловіколюбець.
Його славу, як незаходиме сонце, нині бачачи, допомагайте і нам у наших смиренних молитвах, щоб простив Господь Бог наші гріхи і беззаконня і щоб помилував нас грішних і недостойних заради Його щедрот.
Моліть же за нас, святі мучениці, Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж славу возсилаємо, з безначальним Його Отцем і Пресвятим, і благим, і животворчим Духом нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.”